Основні напрями наукових досліджень

Кафедра української мови є потужним осередком наукових досліджень. Провідними напрямами лінгвістичного наукового пошуку на кафедрі є проблеми сучасної дериватології, синтаксису, морфології, діалектології, ономастики, стилістики, лінгвоаналізу тощо. Викладачі кафедри неодноразово виконували дослідження на замовлення Міністерства освіти і науки, зокрема щодо проблем мовного розмаїття Прикарпаття, основоцентричної дериватології тощо. Одним із останніх масштабних досліджень на кафедрі є лексикографічне опрацювання гуцульської діалектної лексики, абсорбованої мовою української белетристики, кінцевою метою якого стало укладання унікального для сучасного мовознавства словника «Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові» (упорядник та науковий керівник проекту – Василь Ґрещук).

Портрет проф. Ковалика І.І. (завідувач кафедри української мови, 1974-1983 рр.)

Послідовник дериватологічних традицій професора І.І. Ковалика, В.В. Ґрещук не лише розвинув закладені учителем підвалини структурно-семантичного аналізу словотвірних процесів, а й зробив вагомий внесок у дослідження внутрішньої організації українського слова. Узагальненням багаторічної праці професора В.В. Ґрещука у цій галузі стала монографія «Український відприкметниковий словотвір» (1995), у якій дослідник не тільки детально аналізує прикметники як твірну базу в сучасній українській літературній мові, встановлює чинники детермінізації словотворчої спроможності різних класів твірних ад’єктивів, а й обґрунтовує необхідність поряд із загальноприйнятим формантоцентричним підходом ще й основоцентричного підходу до вивчення словотвору.

У 2007 р. разом зі своїми учнями Р.О. Бачкуром, І.Ф. Джочкою та Н.М. Пославською видає «Нариси з основоцентричної дериватології», де зроблено опис відіменникового, відприкметникового та віддієслівного словотвору української мови. Справжнім синтезом інтелектуальних трудів проф. В.В. Ґрещука стали його «Студії з українського мовознавства» (2009), куди увійшли вибрані статті, написані в різний час, починаючи з 70-х рр. XX ст., і опубліковані в різних виданнях як в Україні, так і за кордоном. Збірник репрезентує напрацювання не тільки в галузі словотвору, а й лексикології, історії мови, мови художньої літератури, лексикографії, засвідчуючи широке коло мовознавчих зацікавлень ученого.

Окремою сторінкою у творчій діяльності В.В. Ґрещука є проблеми діалектології, використання південно-західних говорів у творах української художньої літератури. Предметом пильної уваги дослідника стала мова творів І. Франка, В. Стефаника, М. Черемшини, Л. Мартовича, теоретичні питання взаємодії територіальних діалектів і літературної мови у художній мові. У співавторстві з доцентом В.В. Ґрещук із цієї проблематики опубліковано монографії «Південно-західні діалекти в українській художній мові» (2010) та «Діалектне слово в тексті та словнику» (2015). Наукові напрацювання у цій ділянці породили також ідею створення словника «Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові», роботу над створенням якого завершено.

Не оминув своєю увагою вчений і таких актуальних питань, як мовна ситуація в Галичині у XIX-XX ст., роль рідної мови у національній самоідентифікації і консолідації, у національному самозбереженні та інші проблеми з українознавства, на які в радянські часи було накладено табу.

Під керівництвом В.В. Ґрещука підготували і захистили кандидатські дисертації 26 аспірантів і здобувачів, 7 з яких зараз є членами кафедри української мови.

  • Микитин (Ципердюк) Оксана Дмитрівна «Структурно-семантична типологія словотвірних парадигм іменників у сучасній українській мові» (1998),
  • Думчак Іван Михайлович «Універбація в українській мові» (1998),
  • Коржик (Пена) Любов Іванівна «Структурно-семантична типологія відприкметникових словотвірних ланцюжків у сучасній українській мові» (1999),
  • Брус Марія Петрівна «Загальні жіночі особові номінації в українській мові XIV-XVII століть: словотвір і семантика» (2001),
  • Джочка Ірина Федорівна «Дериваційний потенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта» (2003),
  • Пітель Віра Мирославівна «Типологія епідигматичних відношень полісемічних флороназв та їх похідних у лексиці сучасної української мови» (2006),
  • Пославська Наталія Михайлівна «Структура і семантика словотвірних парадигм дієслів із семою руйнування об’єкта» (2006).

Словотвір української мови – лише один із напрямів наукових зацікавлень членів кафедри української мови, хоч традиційно і визначальний. Вагомим і перспективним є дослідження мовних проблем художнього тексту. У цій галузі плідно працює доктор філологічних наук, професор Голянич Марія Іванівна.

М.І. Голянич – автор більше 100 публікацій, зокрема монографій «Внутрішня форма слова і художній текст» (1997) і «Внутрішня форма слова і дискурс» (2008).

Професор Голянич М.І. підготувала сімох кандидатів філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова:

  • Соловій Уляна Василівна «Оцінно-образна номінація у структурі художнього тексту (на матеріалі української «малої прози кінця XIX – поч. XX ст.»)» (2003),
  • Стефурак Роксолана Іванівна «Асоціативно-образний потенціал внутрішньої форми слова у поетичному тексті (на матеріалі української поезії 60-90 рр. XX ст.)» (2003),
  • Куриляк Леся Павлівна «Кореферентність у сучасному українському текстотворенні» (2004),
  • Іванишин Наталія Ярославівна «Лексичні засоби формування імпліцитності в драматургійному тексті (на матеріалі української драми поч. XX ст.)» (2006),
  • Венгринюк Мирослава Іванівна «Адресат у художньому тексті (на матеріалі української прози XX ст.)» (2006),
  • Бабій Ірина Орестівна «Комунікативно-прагматичні параметри дискрипцій у текстах «малої прози» кінця XX (поч. XXI ст.)» (2007),
  • Криницька Ольга Ігорівна «Реалізація комунікативних стратегій у художньому тексті (на матеріалі української модерної драми кінця XIX – поч. XX ст.)» (2009).

Разом зі своїми учнями (Бабій І.О., Литвин О.Б, Соловій У.В. та Стефурак Р.І.) професор Голянич М.І. підготувала до друку колективну монографію «Художній текст – слово-образ: лінгвостилістичний аналіз», у якій узагальнено результати багаторічних досліджень художнього тексту.

На кафедрі успішно розвиваються й інші напрями лінгвістичних досліджень.

На стадії формування наукова граматична школа, керівником якої є доктор філологічних наук, професор Барчук В.М. Видана монографія «Граматична темпоральність: Інтервал. Час. Таксис» (2011), захищена докторська дисертація «Категорія темпоральності в сучасній українській літературній мові» (2013). Під його керівництвом захищено п’ять кандидатських дисертацій із проблем сучасної граматики; зокрема дослідження категорійної структури дієслова, таксису, евіденції:

  • Ковальчук Михайло Петрович «Складні речення з недиференційованими типами зв’язку в староукраїнській мові» (2007),
  • Наконечна Лариса Богданівна «Семантико-функціональна транспозиція часових форм дієслова в поліпредикативних структурах сучасної української мови» (2008),
  • Париляк Лілія Іванівна «Структура функціонально-семантичного поля ітеративності в сучасній українській мові» (2008),
  • Русова Ольга Валеріївна «Таксис простого ускладненого речення в сучасній українській літературній мові» (2013),
  • Яслик Володимир Іванович «Вербалізація евіденції в сучасній українській літературній мові» (2018).

Питання граматики на кафедрі досліджують також доценти Пітель В.І. (структура та семантика незакінчених речень), Семенюк О.А. (семантико-синтаксична структура речень з різнотипними предикатами, зокрема з предикатами емоційного стану) та Джочка І.Ф. (проблема стану та функціонально-семантичні особливості часток в українській мові).

Актуальні проблеми української діалектології є об’єктом наукових досліджень доцентів Бігусяка М.В. (кандидатська дисертація «Лексика традиційних сімейних обрядів у гуцульському говорі» – 1997, наук. кер. Гриценко П.Ю.) та Ґрещук В.В. (кандидатська дисертація «Гуцульський говір в сучасній українській художній мові XIX – першої пол. XX ст.» – 2009, наук. кер. Німчук В.В.).