Ще одна наша випускниця Ірина Голодюк – кандидатка філологічних наук, учителька української літератури, авторка навчальних видань для дітей «Глина» й «Книгозанурення» та посібника із написання власного висловлення до ЗНО «Есе: бліц-курс» (Амстердам, Нідерланди) – розповідає про роль філології у своєму житті, про світогляд і цінності, які вона закладає, а також про перспективи філологічної освіти.
Коли ти обирала філологію, то чим керувалася, що очікувала?Моя філологія почалася з жарту – коли обирала між двома факультетами для вступу, обрала філологічний, бо його гуртожиток був поруч, тож вранці можна довше спати. Але врешті філологія стала тим, чим дихаю, що передаю доньці, чим пишаюся і що нізащо не змінила би, якби вернути час назад.
Чи важко було вступити? Чи були цікаві моменти під час вступного іспиту?Звісно, до вступу готувалася. 2006 року в Україні ЗНО складали тільки окремі школи, і, на жаль, не моя. Особливо запам’яталася співбесіда, на якій зі мною були ще кілька вступників, переможців олімпіад. Уже тоді було відчуття радощів від перебування в колі однодумців – людей, які вже добре знають українську і вступають на філологічний, щоб продовжувати її вивчати ще глибше.
Який курс найбільше запам’ятався з університетського життя?Спеціальність “Українська мова і література” пропонує широке розмаїття курсів. Ціную як і пройдені короткі спецкурси з вивченням текстів маловідомих письменників, так і базові лінгвістичні й літературознавчі, які заклали міцну систему необхідних професійних знань.
На різних етапах свого професійного розвитку з вдячністю згадую кожного з викладачів.
Особливо ціную курс з історії української літературної мови професора Володимира Барчука, звідки винесла комплексне розуміння особливостей розвитку мови, а бонусом – і глибше усвідомлення української ідентичності. Сьогодні, працюючи над українознавчим проєктом навчальних видань для дітей “Глина” ( https://www.facebook.com/hlyna.workbooks ), не раз згадую тези курсу. Загалом, більшість засад і цінностей, які закладаю в основу ідеології проєкту, почала осмислювати й усвідомлювати саме на лекціях з історії літературної мови. Заради тільки них одних рекомендую вступити на філологічний.
Які були перспективи після закінчення філфаку? Що обрала і чому?Ще на 4 курсі почала пробувати себе в різних професіях. Спершу була копірайтеркою, репетиторкою, редакторкою, на 5 курсі розпочала викладати мову й літературу в 5 класі – і пройшла з ним аж до випускного року. Радію, що моя тодішня учениця, а зараз колега – Юлія Гашинська – теж має досвід Філологічного факультету в Прикарпатському університеті. 2017 року я розробила посібник із написання власного висловлення до ЗНО – “Есе: бліц-курс”, який дав змогу підготувати учнів до високих результатів на ЗНО.
Чим зараз займаєшся?Сьогодні я волонтерка в українській школі вихідного дня в Амстердамі. Як учителька-лідерка шукаю з колегами способи ефективно й цікаво навчати української мови, літератури, культури дітей української діаспори. Саме в цій школі виникла ідея проєкту “Глина”, над яким працюю й зараз.
Які навики, здобуті на філфаці, допомагають із теперішньою твоєю працею?В Амстердамській школі викладаю літературу дітям від 6 до 12 років. І власне, щоб робити це доступно й цікаво, користуюся літературознавчою базою, яку отримала в університеті. Ще паралельно з викладанням у школі я навчалася в аспірантурі, працювала в Івано-Франківському національному медичному університеті й захищала дисертацію. Це був неоціненний досвід під керівництвом професорки Світлани Луцак. Сьогодні, розробляючи навчальні матеріали “Книгозанурення” ( https://zanurennia.wordpress.com/ ), керуюся розумінням художніх світів, яке винесла саме з років роботи над дисертацією.
Аспірантура озброїла важливими життєвими й професійними навиками. Написання дисертації – це хардкорний курс критичного мислення, після якого залишається непохитне усвідомлення, що будь-яку думку можна спростувати (якщо провести ґрунтовне дослідження, звісно), і водночас з’являється впевнена скромність шукати революційних думок, ділитися з людьми власними, бути відкритою до їх коригування й удосконалення.
Сьогодні з упевненістю кажу, що задоволена своїм вибором. Роки навчання забезпечили ґрунтовними знаннями і навиками, щоб могла навчати української мови та літератури інших. Учителювання було і залишається моїм покликанням, і до нього повертаюся кожного разу в іншій формі. А незмінним предметом, якого продовжую навчати ще з університетських часів, – залишається “Українозалюблення”. Тож, якщо хочеш бути вчителем, будь насамперед вчителем українства. І вірю, що в стінах Філологічного факультету Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника здобудеш усе необхідне для того, щоб робити це кваліфіковано.
У дописі використано світлини зі сторінки проєкту “Глина”.
