«Поетами народжуються, ораторами стають» (Цицерон): студенти факультету іноземних мов ПНУ розповідають про формування ораторських компетентностей на заняттях з української мови за професійним спрямуванням

Студенти факультету іноземних мов спеціальності «Філологія (германські мови та літератури (переклад включно), перша – англійська)»,  успішно склавши іспит із дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» (викладачка – доцентка кафедри української мови факультету філології Оксана Ципердюк), діляться своїми враженнями від практичних занять, розповідають також про власний досвід підготовки прилюдного виступу:

Князюк Софія, студентка групи А-14:

«Ми пройшли курс “Українська мова за професійним спрямуванням’, завдяки якому я отримала багато нових знань. Частина курсу була присвячена повторенню матеріалу, який я вивчала раніше, однак я здобула поглибленіші знання та отримала можливість застосовувати їх на практиці.

Хочу наголосити на важливості та необхідності цього курсу для нашої майбутньої професії, адже тут я здобула багато вмінь, які точно знадобляться мені у професійному спілкуванні. Я вважаю, що дуже корисними і доречними були практичні заняття, на яких ми вчилися правильно оформлювати документи, бо ці вміння ми будемо застосовувати в роботі.

Я ознайомилася з правилами успішної презентації та підготувала прилюдний виступ на тему “Невербальні засоби спілкування у різних країнах світу”. У процесі створення презентації я використовувала онлайн-ресурси, прочитала багато кумедних історії про те, як недоречно люди використовували невербальні засоби спілкування під час подорожей та які непорозуміння це викликало. Здається, я навіть не задумувалася, наскільки важливим є вміння виступати перед публікою, а зараз знаю, що володіти ораторським мистецтвом просто необхідно для мене. Я почала цікавитися невербальною комунікацією та із захопленням читаю книгу “Словник мови тіла. Секрети невербальної комунікації”, яку написав Джо Наварро, колишній спецагент ФБР. Тому я вдячна курсу “Українська мова за професійним спрямуванням|” за нові знання, за нове захоплення і за можливість розвивати навички, які я буду застосовувати у своїй професії».

Пицко Соломія, студентка групи А-14:

«У другому семестрі ми вивчали курс під назвою “Українська мова за професійним спрямуванням”. На перший погляд, може здатися, ніби для студентів спеціальності «Англійська філологія» він є недоречним, але це не так.

На заняттях ми опановували важливі навички ораторського мистецтва за допомоги публічних виступів. Для філологів вони дуже корисні, адже в нас як майбутніх фахівців у галузі англійської філології буде нагода продемонструвати наше вміння ораторського мистецтва перед майбутніми колегами. Особисто для мене цей досвід був надзвичайно корисним, адже я опанувала навички, які необхідні для успішної презентації, та взяла на примітку помилки, яких допустилася. Я готувала презентацію на тему “Актуальність англійської мови”. Для повного розкриття теми опрацьовувала як українські онлайн-ресурси, так й іноземні. Спершу проаналізувала тему, знайшла відповідний матеріал та оформила презентацію. Завдяки прилюдним виступам, які ми готували на заняттях з української мови за професійним спрямуванням, я зрозуміла, наскільки це важливо для мого майбутнього фаху».

Хомяк Вікторія, студентка групи А-14:

«1 лютого студенти першого курсу факультету іноземних мов почали вивчати такий предмет, як “Українська мова за професійним спрямуванням”. Думаю, що багато хто із цих студентів ставив собі запитання: “Навіщо нам вчити українську мову, якщо ми хочемо бути перекладачами та вчителями англійської мови?” Насправді відповідь є дуже простою: ніякий викладач чи вчитель, навіть той, що володіє всіма мовами світу, не може бути справжнім фахівцем, якщо не знає своєї рідної мови.

Війна, яка почалася на нашій українській землі наприкінці лютого, дала кожній свідомій людині зрозуміти, що мова має величезне значення. Мова – це код народу, це його надбання і великий скарб, який відрізняє одну націю від іншої. Якщо немає мови – значить немає й народу.

На парах української мови ми виконували різноманітні вправи, вивчали теорію, навчались, як правильно оформлювати документи, але найголовніше та найцікавіше, що було на наших заняттях, – це прилюдний виступ. Кожен студент обирав собі якусь тему, яка стосувалася мови (англійської чи української), далі готував презентацію та виступав перед групою. На жаль, це відбувалося дистанційно, тому атмосфера була зовсім не тою, якою мала бути, якби ми виступали в університеті, але ці виступи все одно були практикою для нас. Далі Оксана Дмитрівна та інші студенти ставили запитання ораторам, а потім аналізували помилки, які допускали студенти. Це допомогло нам краще їх запам’ятати і не повторювати в майбутньому.

Для себе я обрала тему “Мовленнєвий етикет англійців”. Вона була для мене дуже цікавою та корисною. Коли я обирала цю тему, я зрозуміла, що мені справді цікаво дізнатися більше про те, як спілкуються та поводять себе в різних ситуаціях англійці. Упевнена, що ця інформація знадобиться мені в майбутньому.

Ці виступи допомогли нам бути впевненішими, коли виступаємо перед авдиторією, правильно створювати презентації, грамотно та цікаво добирати матеріал і найголовніше – не боятись робити помилки, адже саме на них ми вчимося».

Федорків Софія (група А-11) розповідає, чому важливо сформувати навички виголошення прилюдного виступу:

«На мою думку, виголошення прилюдного виступу є важливим через низку факторів, а саме: подолання страху та невпевненості, постійне вдосконалення навичок усного спілкування, кращі комунікативні та лінгвістичні навички, ефективніше оволодіння часом, паузами, інтонацією, ритмом, артикуляцією (це також допоможе нам імпровізувати в будь-якій ситуації, яка вимагає збереження спокою), удосконалення дослідницьких навичок (прилюдні виступи навчать нас шукати надійні та перевірені джерела), покращення дедуктивного міркування (ораторське мистецтво зобов’язує нас спиратися на певну передумову та рухатися до висновку на основі інформації, отриманої під час дослідження. Це тип дуже корисних міркувань як в особистому, так і в професійному житті. Крім того, це походить від критичного мислення, яке дозволяє нам побудувати ефективну промову, щоби переконати нашу авдиторію), розвиток лідерства, уміння переконати авдиторію (більше того, відстоювання своїх ідей перед численною аудиторією допомагає нам реалізовувати себе), створення “професійного кола” (публічні виступи викликають у тих, хто слухає нас, інтерес не лише до нашої промови, а й до нас самих. Тому ораторське мистецтво дає нам можливість налагодити зв’язки з іншими професіоналами та доповідачами)».

Студентка також ділиться тим, чого вона навчилася в ході підготування виступу: «Я навчилась шукати матеріал швидко та якісно, продуктивно працювати над власним проєктом, думати “outside the box” (креативно), імпровізувати (так, щоб ніхто навіть не помітив), зацікавити авдиторію та утримувати її увагу протягом усього виступу, мікродраматургії (знати, із чого почати, як продовжити і чим закінчити), як правильно взаємодіяти зі слухачами, щоби розуміти, що саме їм потрібно та, звісно, потренувала самоорганізованість».

Софія згадує найцікавіші виступи одногрупників: «Найбільше мені запам’ятався та сподобався виступ Надії Тучак про роботу перекладачів-синхроністів. Я дізналась багато чого нового щодо того, як саме відбувається цей процес. Виявилося, що він має такі етапи, як слухання, аналіз та розуміння, психічне формулювання перекладу, сам переклад, перевірка перекладу. Також цікавинкою для мене була інформація про те, які ділянки мозку активуються, поки перекладач робить свою роботу. Надзвичайно цікава інформація та вміння оратора зробили цей прилюдний виступ по-справжньому потужним».

Студентка також подає власну добірку порад:

«1. Досліджуйте відомі промови.

Один із найкращих способів дізнатися та зрозуміти, що потрібно для успішного оратора – це читати, дивитися й слухати знамениті промови.

Зверніть увагу на те , як відомі оратори:

  • обирають конкретні слова, щоби створити яскраві образи та ефект від них;
  • керують своїм голосом, аби наголосити на певних моментах;
  • роблять паузу після певних слів або словосполучень для драматичного ефекту.
  1. Практикуйте публічні виступи .

Упевненість є, мабуть, найважливішим аспектом ефективної промови. Щоби зміцнити впевненість у собі, вам потрібно говорити перед аудиторією. Найкращий спосіб досягти цього – практика. Ви повинні відпрацьовувати свою промову вголос і знайти способи використовувати свої ораторські навички в реальному середовищі. Виступаючи, пам’ятайте, що нервозність цілком природна. Глибоке дихання та зосередження на авдиторії – чудові методи повернути впевненість.

  1. Зрозумійте важливість невербального спілкування.

Ваша голосова проєкція, безумовно, важлива, але ви повинні знати про мову тіла, яку ви використовуєте. Ваше невербальне спілкування має передавати ваші ідеї, не привертаючи до себе уваги. Використовуйте свої руки і навіть ходіть по сцені, просто робіть це ненавмисно.

  1. Використовуйте ефект несподіванки.

Ваше мовлення має бути виразним і зв’язним, але воно також має мати певний рівень непередбачуваності. Це утримує увагу авдиторії і робить презентацію більш незабутньою. Замість того, щоби починати свою промову, просто сформулюйте те, про що ви плануєте говорити, скористайтеся цитатою, цікавою історією або дивовижною статистикою.

  1. Вірте в те , що говорите.

Промови та презентації зазвичай мають переконливий характер, незалежно від теми. Щоби зміцнити довіру та успішно переконати свою авдиторію, ви також повинні вірити у свою промову.

  1. Поважайте свою авдиторію.

Коли пишете свою промову, ви повинні думати про те, до кого звертаєтеся. Слід передбачити певні речі, які слухачі вже знають щодо теми».

Надія Тучак, студентка групи А-11:

«Я вважаю, що виголошення прилюдного виступу є дуже важливим як для професійного, так і для особистого успіху. Передовсім воно розвиває впевненість у собі, що позитивно впливає на різні сфери життя. Також допомагає розвинути навички критичного мислення, оскільки, готуючи промову, продумуємо реальні проблеми й надаємо можливе розв’язання цих проблем. Ще доводиться думати про позитивні та негативні наслідки своїх рішень, а потім повідомити свої ідеї іншим.

Ще одна перевага публічних виступів полягає в тому, що вони покращують здатність проводити й аналізувати дослідження. Оратор повинен надавати достовірні докази у своїх виступах, якщо він хоче переконати різну авдиторію. Також покращення вербальних і невербальних навичок. Можливість активно практикувати комунікативні навички допоможе стати кращим комунікатором загалом. І, звичайно, це допомагає розвинути лідерські якості, словниковий запас.

До речі, у ході виголошення виступу можна навіть навчитися мистецтва аргументації, особливо якщо вдасться залучити свою авдиторію до комунікації у формі запитання – відповідь.

У ході підготування публічного виступу я навчилася доступно робити презентацію, добирати матеріал так, щоби він був зрозумілим. Також навчилася розраховувати час, щоби встигнути висвітлити тему за 5–7 хвилин. Під час підготовки до виступу мала нагоду дізнатися більше про роботу синхронного перекладача й відкрити для себе цікаві факти про цю професію. Процес став для мене також можливістю потренувати дикцію.

Найбільше мені запам’ятався виступ Ліліани Петрів про українські ютюб-канали. Перше, що відразу впало у вічі, це цікава презентація, наповнена світлинами і з мінімальним текстом. Не менш цікавою була і сама розповідь, у поєднанні з помірним темпом та інтонацією. Ми могли добре її сприймати. Виявилось, що на просторах ютюбу можна знайти багато пізнавального контенту саме українською мовою. У теперішніх умовах необхідність розвивати нашу мову та культуру значно зросла, і Ліліана ознайомила нас із чудовими каналами, для того щоб ми могли підтримувати наше, українське.

Користь від публічних виступів величезна. Для прикладу розповім власну історію. Протягом шкільного періоду я постійно стикалася з необхідністю виступати публічно. Різні заходи в школі, презентації власних проєктів, виступи на сцені, збори шкільного самоврядування. Спочатку було лячно, також не обходилося без невдач, які ставали для мене уроками. Згодом я ніби звикла і вже почувала себе вільніше перед натовпом людей, хоч певне хвилювання таки було.

Не можу сказати, що я повністю позбулася страху прилюдних виступів, але постійна практика дала мені можливість зменшити його.

Завдяки публічним виступам я також навчилася контролювати хвилювання в будь-якій ситуації. А ще за час своїх виступів я зрозуміла, що наші реакції на різні процеси керовані і, якщо дуже захотіти, можна розвинути в собі вміння контролювати їх. Таким чином, виголошення прилюдних виступів вже не буде здаватися таким страшним і, звівши хвилювання й страхи до мінімуму, можемо виголошувати чудові промови».

Ярослав Белей (група А-11) вважає, що «володіння навичками виголошення прилюдного виступу є досить важливим, тому що воно допомагає нам стати більш відкритими у висловленні особистих поглядів. Часто нам бракує мужності, щоби дозволити іншим оцінити наші думки, проте кожна з них по-своєму цінна, тому має бути розглянута. Слід також звернути увагу на те, як багато ораторів уміє мотивувати своїх слухачів ставати кращими, надихати на створення серйозних проєктів. Найголовніше в навичках ораторського мистецтва – це, на мою думку, здатність твердо переконувати інших у тому, що потрібно дотримуватися правильної життєвої позиції. Наприклад, презентація з антирекламою куріння не особливо впливала б на слухача, якби не той, хто здатен вдало її представити, хто змусить авдиторію по-справжньому замислитися над сучасними проблемами, які турбують суспільство, подасть всю інформацію в такий спосіб, щоби кожен нарешті зрозумів недоліки паління й більше ніколи не піддавався на вмовляння однолітків спробувати це».

Студент також ділиться власним досвідом («Для свого виступу я обрав тему “Микола Лукаш як перекладач”. Щоби краще ознайомитися з біографією всесвітньо відомого митця, придбав книжку Богдана Жолдака “Під зіркою Лукаша”. У ній зібрано безліч цікавих фактів, історій, уривків із Лукашевих перекладів і навіть кумедних жартів. Я збагнув для себе повноту творчого потенціалу Моцарта українського перекладу, дізнався, наскільки яскравою є його особистість. Особливо вразило те, що, виявляється, більшість творів зарубіжної літератури, які читав за шкільною програмою, насправді переклав саме Микола Лукаш. Варто тільки згадати, якою він володів феноменальною пам’яттю, адже не кожен здатен вивчити угорську мову з її сімнадцятьма відмінками всього лише за один місяць! З першого погляду здасться смішним те, як лінгвіст викинув з дому газову плиту, щоби поставити на її місце більше книжок, однак це знову ж таки свідчить про неймовірну відданість перекладача своїй справі. Читаючи цю книжку, я отримав багато натхнення й наснаги вдосконалюватися, усвідомив, що у світі не існує нічого неможливого, якщо докладати достатньо зусиль») та оцінює виступи одногрупників («Серед виступів моїх одногрупників найцікавішою я вважаю роботу Надії Тучак про синхронний переклад. Мені сподобалися темп та характер її мовлення, оформлення матеріалу та дуже гарні зображення, які добре відображали все описане в презентації. Зрештою, найбільше мене захопила саме інформація, яку Надія нам розповідала. На відміну від послідовного перекладу, який здійснюють після аудіопрослуховування, синхронний вимагає відтворення оригінального тексту іншою мовою одночасно з його отриманням. Справді, я й не здогадувався, що в лінгвістів, які досконало освоїли цей вид перекладу, існують такі надприродні здібності. Як відомо, багаторічний досвід дозволяє декому перекладати й заразом займатися улюбленим хобі, як-от в’язанням. Такі екстраординарні явища настільки зацікавили вчених, що вони навіть вирішили дослідити, що відбувається в мозку цих людей за допомогою процедури МРТ. Окрім того, я зацікавився техніками, які використовуються під час синхронного перекладу, наприклад, коротенькими паузами, що перекривають звук оригінального тексту, якщо він є довшим за тривалістю, ніж сам переклад»).

Ярослав переконаний, що «безсумнівно, підготування особистого прилюдного виступу й ті, які слухав під час занять, допоможуть у здобутті майбутнього фаху. Я багато дізнався про видатних українських культурних діячів та розвиток рідної мови, а також почув слушні поради щодо вивчення іноземних, зокрема стосовно потреби використовувати їх у повсякденному житті якомога частіше, а також необхідності руйнувати різноманітні стереотипи. Неабияк зацікавило обговорення методики складання прилюдних виступів, що спонукало мене заглибитися в окремі деталі, що допомагають промовцям справити хороше враження на оточення. Я купив ще одну книжку, що розкриває безліч секретів ораторської майстерності, – це “WOW-виступ по-українськи” Андрія Степури. Вона навчила мене, як важливо працювати в команді, довіряти близьким, усвідомити, що тебе завжди хтось підтримає, іти вперед маленькими кроками, аби згодом досягти успіху. Нагромаджуючи більше й більше корисної інформації, укотре переконую себе в тім, що скористаюся нею в майбутньому, щоби вдало рекламувати свій продукт, щоразу викликати новими проєктами ажіотаж у спільноті».