В Університеті імені Ф. Палацького в Оломоуці (Чехія) за підтримки Інституту української мови НАН України, Національного університету «Львівська політехніка», Наукової бібліотеки в Оломоуці, спільноти українців Оломоуцького краю «Щедрик» відбувся уже ХII Оломоуцький симпозіум україністів. З нагоди такої події 27-28 червня 2024 року на базі цього ж університету проведено Мiжнародну наукову конференцію на тему «Сучасна україністика дома й у світі: виклики, проблеми, перспективи».
На пленарному конференційному засіданні, яке модерувала професорка Архангельська Алла Мстиславівна, виступили з доповідями професорка Кондратенко Наталія Василівна (Одеса, Україна) – «Інтеркультуральність українського мовознавства в умовах війни з рф: збереження самобутності та екстраполяція в європейський науковий простір»; професорка Сюта Галина Мирославівна (Київ, Україна) – «Не кораблем єдиним: мова зневаги як елемент лінгвоментального опору в час війни»; професорка Левченко Олена Петрівна (Львів, Україна) – «Ключові концепти української публіцистики воєнного періоду»; професор Белей Олег (Вроцлав, Польща) – «До питання про інновації терміно-поняттєвої системи в українській ономастиці воєнного періоду ХХІ ст.».
Два секційні засідання «Мовознавство» та «Літературознавство. Культурологія. Лінгводидактика» тривали два дні (27 і 28 червня), які зібрали вчених із Чехії, Польщі, Словаччини, Хорваті, Угорщини, Німеччини, а найбільше з України. 28 червня у роботі секційного зсідання «Мовознавство» взяла участь і завідувачка кафедри української мови Прикарпатського національного університету Брус Марія Петрівна, яка виступила з доповіддю «Діахронні та синхронні вияви українсько-чеських мовних зв’язків у фемінітивній підсистемі».
Доцентка розкрила питання про українсько-чеські мовні зв’язки і схарактеризувала фемінітиви й маскулінативи чеського походження, що ввійшли до українського лексикону в різні історичні періоди, стали частиною його активного або пасивного складу та залишили певне відбиття на фемінітивній підсистемі української мови. Зазначила, що перші такі запозичення з чеської мови з’явилися в українській мові ХІV – ХV ст., збільшилися в ХVІ – ХVІІ ст., частково поповнили українську лексику в новий та сучасний періоди, але переважно словами, мотивованими основами чеського походження.
Проблема творення та вживання фемінітивів є сьогодні однією з актуальних у контексті становлення й розвитку міжмовної взаємодії, розкриття якої активізує певною мірою і міжнародну співпрацю та комунікацію. На чесько-українському рівні ця проблема не нова, а з тривалою історією, тому дослідження її уґрунтоване на використанні діахронного та синхронного підходів. Із погляду впливів чеської мови на фемінітивну підсистему української мови діахронний аспект дав змогу простежити хронологію запозичення із чеської мови фемінітивів або їхніх твірних основ упродовж усієї писемної доби, а синхронний – проаналізувати особливості запозичених номінацій із чеської мови на різних історичних етапах. Для реалізації цих підходів доповідачка використала історичний, порівняльний, описовий методи, елементи лексичного, словотвірного і стилістичного аналізу. За теоретичну базу взяла наукові праці з лінгвоукраїністики про чесько-українські мовні зв’язки та фемінітивні запозичення з чеської мови, а за основну джерельну базу – історичні й тлумачні словники української мови.
Насамкінець було проведено заключне засідання симпозіуму.
