“Ти будь у мене тверда, як небо осіннє уночі. Будь чиста, як плуг, що оре. Будь мамою, що нічков темнов дитину хитає та тихонько-тихонько приспівує до сну. Вбирайся, як дівчина раненько вбираєся; як виходить до милого, ще й так вбирайся. Шепчи до людей, як ярочок до берега свого. Грими, як грім, що найбільшого дуба коле і палить. Плач, як ті міліони плачуть, що тінею ходять по світі. Всякай у невинні душі, як краплина роси у чорну землю всякає. Біжи, як нам’єтності мої, що їх більше батогів жене, як сонце проміння має, біжи та лови чужі нам’єтності та сплітайся з ними. Як знеможеш, то сядь на вербу та дивися на спокійний став.
Така будь, моя бесідо!” (Василь Стефаник).
26 жовтня 2023 року в рамках Тижня української писемності та мови студенти-філологи 2 курсу ОП “Українська мова і література” разом зі своїми академнаставницями доцентками кафедри української мови Іриною Бабій та Оксаною Семенюк завдяки неперевершеному театру Франківський драмтеатр змогли вкотре пересвідчитися, що Слово Стефаника навіть через сотню років проймає своєю безумовною актуальністю, вічними цінностями і гострим патріотизмом.
“Біль, переплавлений у Божій любові, перероджується у духовну цілісність, духовне покликання, силу… Це натягнута струна, якої торкається рука генія… Шевченка, Франка, Стефаника… і звук цей — передчуття України, якої ми прагнемо…” (Наталія Половинка).
