ОР Бакалавр
ВСТУП ДО МОВОЗНАВСТВА
Викладацький склад: проф. Ґрещук В.В., доц. Пена Л.І.
Мета: ознайомлення студентів із основними поняттями й системою термінів лінгвістики, введення їх у проблематику науки про мову, підготовка першокурсників до систематичного поглибленого вивчення предметів мовознавчого циклу.
Завдання: з’ясувати поняття мови, її функцій, природи, структури, внутрішніх законів функціонування і розвитку; висвітлити питання діалектичної єдності мови й мислення, мови та мовлення; ознайомити студентів із основними поняттями й термінологічною системою сучасного мовознавства; формувати навички оперування фаховою термінологією.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МОВОЗНАВСТВА
Мовознавство як наука. “Вступ до мовознавства” як навчальна дисципліна. Предмет та основні розділи мовознавства. Зв’язок мовознавства з іншими науковими дисциплінами. Методи проведення лінгвістичних досліджень. Мова, її природа та суспільні функції. Суспільний характер мови, її функції. Мова і мислення. Мова і мовлення. Знаковий характер мови. Система і структура мови. Поняття системи та структури мови. Основні одиниці мови а їх функції. Мовні рівні (яруси): нижчий та вищі; основні і проміжні. Розділи мовознавства. Поняття синхронії та діахронії.
Змістовий модуль 2. ФОНЕТИКА І ГРАФІКА
Фонетика як наука про звуки мови. Фізичний аспект у вивченні звуків. Акустичні властивості звуків. Анатомо-фізіологічний аспект вивчення звуків. Будова мовного апарата. Принципи класифікації звуків мови. Система голосних. Система приголосних. Історичні та живі звукові зміни. Спонтанні звукові зміни. Фонетичні закони. Фонетичне членування мовленнєвого потоку. Комбінаторні та позиційні звукові зміни. Сегментні й суперсегментні одиниці мови. Склад. Теорії складу. Типи складів. Такт, енклітики і проклітики. Фраза. Наголос і його типи. Поняття про орфоепію. Інтонація та її елементи. Лінгвістичний аспект вивчення звуків. Поняття про фонему. Суть лінгвістичного аспекту у вивченні звуків. Фонологія як галузь знань про фонему. Поняття фонеми. Функції фонем. Диференційні та інтегральні ознаки фонем. Варіанти та варіації фонем. Фонологічні опозиції. Фонологічна система мови. Походження та розвиток письма. Звукова мова і письмо. Значення в історії суспільства. Основні етапи розвитку письма: предметне, піктографічне, ідеографічне, складове і звукове. Графіка й алфавіти. Виникнення й розвиток основних алфавітів. Звук і буква. Орфографія та її принципи. Поняття про транслітерацію.
Змістовий модуль 3. ЛЕКСИКОЛОГІЯ
Слово як основна номінативна одиниця мови. Лексикологія. Розділи лексикології. Слово як основна одиниця лексичної системи. Проблема визначення слова. Ознаки слова. Поняття про лексему. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень слів в українській мові. Багатозначність слів. Омонімія. Типи омонімів. Пароніми. Проблеми фразеології. Фразеологічні одиниці мови. Поняття стійкості та ідіоматичності. Класифікація фразеологізмів. Джерела фразеології. Історичні зміни словникового складу мови. Поняття лексико-семантичної системи мови. Синоніми, їх типи. Антоніми. Явище енантіосемії. Активна і пасивна лексика. Архаїзми й історизми. Неологізми, їх типи. Оказіоналізми. Основні шляхи збагачення словникового складу мови. Інтернаціоналізми. Лексикографія. Лексикографія як наука про теорію і практику укладання словників. Принципи укладання слів у словниках. Енциклопедичні й лінгвістичні словники. Типи лінгвістичних словників. Структура словникових статей у різних типах словників.
Змістовий модуль 4. ГРАМАТИКА
Дериватологія. Словотвір як учення про способи і засоби творення слів. Зв’язок словотвору з лексикологією та граматикою. Основні поняття дериватології: словотвірне значення, твірна основа, словотворчий засіб, словотвірний тип і розряд, словотвірна категорія, словотвірне гніздо. Основні способи словотворення: морфологічні (афіксація, основоскладання, словоскладання, абревіація), морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний. Поняття про морфему. Предмет граматики. Розділи граматики. Морфема як найменша значеннєва одиниця мови. Типи значень морфем: речове, реляційне, дериваційне. Корені й афікси. Типи афіксів. Морфемна будова слова. Історичні зміни морфемної будови слова: опрощення, ускладнення, пере розклад, деко реляція. Граматичне значення, граматична категорія, граматична форма. Граматичне значення, його типи. Засоби вираження граматичних значень: синтетичні й аналітичні. Поняття про граматичну категорію. Граматична форма слова як єдність граматичного значення та засобу його вираження. Синтетичні й аналітичні форми слів. Частини мови як лексико-граматичні класи слів. З історії вивчення частин мови. Критерії виділення частин мови. Характеристика основних частин мови. Явища перехідності в системі частин мови: субстантивація, ад’єктивація, нумералізація, прономіналізація, вербалізація, адвербіалізація, партикуляція, інтер’єктивація, препозиціоналізація, кон’юнкціоналізація. Частини мови в різних мовах. Поняття про словосполучення та речення. Поняття словосполучення. Типи словосполучень. Типи синтаксичних зв’язків у словосполученні. Речення як основна комунікативна одиниця мови. Типи речень. Актуальне членування речення. Походження і розвиток мови. Різноманітність мов світу. Класифікації мов. Теорії походження мови. Моногенез і полігенез. Закономірності розвитку мов. Мови міжнародного спілкування. Штучні міжнародні мови. Генеалогічна класифікація мов світу. Суть типологічної класифікації.
ІСТОРИЧНА ГРАМАТИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Викладацький склад: доц. Брус М.П.
Мета: вивчення основних закономірностей розвитку фонетичної системи, лексичного складу, словотвірної структури, граматичної будови української мови в найбільш давній писемний період її розвитку – ХІ – ХV століттях.
Завдання: розкрити історію виникнення української мови, постання української писемності, спорідненість української мови з іншими мовами; висвітлити процеси формування фонетичних, лексичних, словотвірних, граматичних ознак української мови; проаналізувати явища, успадковані українською мовою з праслов’янського та зі спільносхіднослов’янського періодів; з’ясувати закономірності розвитку фонетичної, лексичної, словотвірної, морфологічної і синтаксичної систем української мови ХІ – ХV століть; навчитися розрізняти індоєвропейські, спільнослов’янські, спільносхіднослов’янські, давньоукраїнські фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні, синтаксичні мовні зміни, встановлювати взаємозв’язок між ними; набути знань, умінь і навичок роботи з давніми писемними пам’ятками, науковою літературою, лексикографічними джерелами.
Зміст дисципліни:
ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ
Вступ. Фонетичні процеси дописемного періоду. Основні поняття курсу. Спільнослов’янські звукові зміни. Східнослов’янські фонетичні явища. Фонетика і фонологія української мови ХІ–ХVст. Фонологічна й фонетична системи української мови ХІ – ХV ст. Продовження розвитку фонетичних рис української мови. Лексика української мови ХІ – ХV ст. Формування праслов’янського лексичного складу. Становлення лексики української мови ХІ – ХV ст. Словотвір української мови ХІ – ХV ст. Словотворення іменних частин мови. Словотвір дієслів і незмінних частин мови. Морфологічні ознаки іменних частин мови. Словозміна іменників та прикметників. Словозміна займенників і числівників. Морфологія дієслів і незмінних частин мов. Словозміна дієслів. Незмінні частини мови. Формування структури простого речення. Структура речень української мови ХІ – ХV ст. Синтаксис простого речення. Формування структури складного речення. Синтаксис складного речення. Синтаксис відмінків.
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Викладацький склад: проф. Барчук В.М.
Мета. Історія української літературної мови є одним із ключових курсів фахових дисциплін, має важливе як пізнавальне, так і світоглядне значення. Історія української літературної мови узагальнює весь курс лінгвістичних дисциплін, засвоєних студентом-філологом; знання цих дисциплін неодмінно мусять бути використані при вивченні історії літературної мови. Отже, історія літературної мови водночас визначає і завершує фахову підготовку філологів, формуючи цілісні знання із історії мови, літературної мови, мовної системи, зумовленості процесів у межах кожного з мовних рівнів, тенденцій та перспектив розвитку мови.
Завдання: дати знання з історії української літературної мови; навчити на основі методологічних засад аналізувати історичні події у розвитку літературної мови; ознайомити з історичними пам’ятками різних жанрів і стилів як джерелами вивчення історії української літературної мови; розуміти та комплексно характеризувати особливості становлення української літературної мови, літературні мови в історії українського народу.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. ВСТУП. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (ХIV – XVIII СТ.)
Предмет, завдання і значення курсу. Зв’язок курсу історії УЛМ з іншими науковими дисциплінами. Методологічні засади оцінки мовно-історичних явищ. Поняття історичного розвитку та його чинників у стосунку до мови. Критерії мовної диференціації. Теорії постання мов. Вплив геополітичних факторів на долю народів і мов. Походження назви “Україна”. УЛМ на різних етапах історичного розвитку. Основні джерела вивчення історії УЛМ. Найголовніші наукові праці з історії УЛМ. Періодизація історії УЛМ. Етапи становлення УЛМ. Праслов’янська доба. Прабатьківщина слов’ян. Праслов’янська мова. Причини розпаду праслов’янської мовної єдності. Східні слов’яни. Українці – автохтони південно-східної Європи. Перегрупування мовно-територіальних регіонів східних слов’ян. Українські племена і їх мовна диференціація. Фактори об’єднання українських племен у державу. Формування головних рис української мови. Постання Київської держави. Походження писемності. Старослов’янська мова – перша літературна мова Київської Русі. Формування руської писемно-літературної мови та періоди її розвитку. Питання давньоруської мови. Писані пам’ятки Київської держави, їхні стильові особливості. Українські риси в пам’ятках Київської Русі. Литовсько-польська колонізація. Умови розвитку УЛМ. Загальна характеристика розвитку літературної мови ХVІ – сер. ХVІ ст. Мова українських грамот. Початки реформації в Україні (братства та їх діяльність, переклад церковних книг староукраїнською мовою). Розвиток УЛМ від сер. ХІV до сер. ХVІІ ст. (польська доба). Початки вищої освіти в Україні. Граматичні праці періоду. Лексикографія кінця ХІV – поч. ХVІІ ст. Концепція літературної мови староукраїнських книжників. Українська літературна мова др. пол. ХVІІ – ХVІІІ ст. (московська доба). Проблеми української барокової мови.
Змістовий модуль 2. ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ (КІНЕЦЬ XVIII – ХХ СТ.)
Українська літературна мова кінця XVIII – першої пол. ХІХ ст. Початки власне українського літературно-мовного процесу. Естетична функція рідної мови. Творчість І. Котляревського. Перша граматика української мови О. Павловського. Роль українського фольклору в утвердженні українського літературного мовотворення. Розвиток української літературної мови в Галичині. Полонізація Галичини. Розвиток УЛМ в Галицьких землях. Діяльність “Руської трійці”. Правописне унормування. Москвофільство в Галичині. Розвиток УЛМ романтиками у 30-40-х рр. ХІХ ст. Загальна оцінка Шевченкової мовотворчості. Проблема мови у творчому і життєвому кредо Т. Шевченка. Розвиток УЛМ у др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст. Загальні історичні умови розвитку УЛМ. Заборони української мови в Росії і боротьба з ними. Дискусія про шляхи розвитку УЛМ та її наслідки. Роль І. Франка та Б. Грінченка в українському мовотворенні. Унормування УЛМ: лексичне, правописне, граматичне. Публіцистика і перекладацька практика періоду. Революційні події 1917 року, створення української держави і домагання прав для української мови. Труднощі боротьби за українську мову. Здобутки українізації за 1917-1920 рр.: преса і книговидання, шкільництво, розширення функцій літературної мови. Галицькі впливи на нову УЛМ у др. пол. ХІХ ст. Роль Галичини у розширенні функцій літературної мови поч. ХХ ст. Західноукраїнські мовні елементи в новій літературній мові. Українська літературна мова в радянській державі. Ідеологія як фактор розвитку УЛМ. Українізація та її наслідки (перша пол. ХХ ст.). Унормування УЛМ зазначеного періоду (правописне, лексичне, граматичне). Роль діаспори в розвитку УЛМ. Діяльність НТШ. Українське мовотворення на сучасному етапі: стан та перспективи.
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Викладацький склад: доц. Ґрещук В.В.
Мета: науково обґрунтувати систему навчання української мови на основі досягнень сучасної методичної науки, педагогічного досвіду учителів-словесників, а також кращих вітчизняних педагогів-методистів минулого; формувати у майбутніх вчителів національно свідоме ставлення до української мови як рідної та державної, розуміння її значення як предмета шкільного навчання і засобу засвоєння інших дисциплін.
Завдання: збагачувати майбутніх учителів-словесників знаннями у сфері методики української мови, на основі яких вони могли б домагатися свідомого і міцного засвоєння учнями програмового матеріалу з мови, ефективно організовувати навчальну діяльність школярів та формувати їх пізнавальну самостійність; формувати у студентів професійно-методичні вміння та навички; навчати майбутніх учителів самостійно працювати з науково-методичною літературою, лінгводидактичним матеріалом; стимулювати науково-методичну творчість студентів, прагнення вдосконалювати свою педагогічну освіту та прищеплювати творче ставлення до вчительської праці.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ ШКІЛЬНОГО КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Методика української мови як наука і навчальна дисципліна. Зміст і побудова курсу. Українська мова як навчальний предмет в загальноосвітній школі. Принципи побудови і зміст чинних програм і підручників з мови. Психологічні й дидактичні основи навчання української мови. Методи, прийоми і засоби навчання. Типи уроків з української мови, їхні структурні компоненти та методика проведення уроків. Планування навчального процесу з української мови: календарні, тематичні і поурочні плани. Формування пізнавальної самостійності учнів у вивченні рідної мови. Зміст шкільного курсу фонетики, його зв’язок із вивченням графіки, орфоепії, орфографії. Методика вивчення лексикології і фразеології української мови. Лексична робота у системі занять з інших розділів шкільного курсу мови. Методика вивчення будови слова і словотвору. Практичне ознайомлення учнів зі способами словотвору. Методика мовленнєвого розвитку учнів. Основні види мовленнєвої діяльності і мовленнєвих умінь. Слухання і читання, їх види. Говоріння і письмо. Монологічне і діалогічне мовлення. Організація перевірки знань учнів, умінь та навичок з української мови, види та способи їх перевірки. Тестування у процесі вивчення української мови.
Змістовий модуль 2. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У СТАРШИХ КЛАСАХ
Місце граматики у шкільному курсі української мови, пізнавальне і практичне значення граматики. Загальні питання методики вивчення граматики. Методи і прийоми теоретично-практичного вивчення частин мови у поєднанні з орфографією. Етапи вивчення синтаксису і пунктуації, їх зміст і завдання. Поняття про пунктограму. Труднощі у вивченні окремих питань пунктуації та шляхи їх подолання. Завдання, зміст і місце роботи зі стилістики та загальних відомостей про мову у 5-9 класах. Методика вивчення стилістики у шкільному курсі мови. Використання дидактичного матеріалу текстів різних стилів. Методика розвитку зв’язного мовлення та основні види робіт: методика їх проведення та перевірки. Переказ і твір у системі роботи над формуванням мовленнєвих умінь. Елементи ділового мовлення, оформлення ділових паперів та опрацювання газетних жанрів (інформаційна замітка, замітка на дискусійну тему, стаття на морально-етичну тему, інші жанри). Критерії і норми оцінювання. Удосконалення мовлення та мовної грамотності учнів 10-11 класів. Робота над мовленням у зв’язку із вивченням літератури, удосконалення стилістичних знань, умінь і навичок. Принципи організації позакласної роботи та її взаємозв’язок із класними заняттями. Зміст позакласної роботи, основні її форми. Елементи наукового дослідження у позакласній роботі. Факультативні заняття з української мови як засіб здійснення диференційованого навчання. Програми факультативних курсів та специфіка роботи на факультативних заняттях. Значення і форми методичної роботи вчителя-словесника. Шляхи і засоби підвищення професійної кваліфікації вчителів.
ОРФОГРАФІЧНИЙ ПРАКТИКУМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Викладацький склад: доц. Пітель В.М.
Мета: систематизувати, закріпити й удосконалити знання з орфографії та орфоепії.
Завдання: ознайомити студентів з основними поняттями та категоріями орфографії; показати взаємозв’язок орфографії та орфоепії шляхом зіставлення фонетичного та морфологічного принципів правопису; актуалізувати знання про правопис, набуті в середній школі, та поглибити їх; виробити потребу формування на основі теоретичних знань стійких практичних навичок використання основних орфографічних норм; зацікавити студентів актуальними проблемами правопису з метою подальшого їх дослідження.
Змістовий модуль 1. ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Орфоепія як наука про норми літературної вимови. Особливості сучасної української літературної вимови. Предмет і завдання орфоепії. Суспільне значення орфоепічних норм. Причини порушення літературної вимови. Особливості вимови голосних звуків. Вимова приголосних звуків та звукосполучень. Особливості сучасної української літературної вимови. Вимова слів іншомовного походження та абревіатур. Словесний та логічний наголос. Специфіка наголошування слів в українській мові. Основний і побічний наголос. Подвійне наголошування слів. Інтонування. Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови. Закони й засоби милозвучності української мови. Основні закони евфонії української мови. Уникнення збігу однакових звуків (звукосполучень) на межі слів. Усунення невиправданого повторення однакових або близьких за вимовою звуків, звукосполучень та слів. Багатство мовлення. Уникнення римування слів у прозі. Спрощення в групах приголосних. Усунення збігів голосних і приголосних звуків як засіб милозвучності української мови. Чергування у//в, і//й. Вживання прийменників з-із-зі (зо). Вибір форм дієслів на -ся, -сь і часток би, же або б, ж. Закономірності використання компонентів дво-/двох-, три-/трьох-, чотири-/чотирьох- як першої частини складних слів. Орфоепічний аналіз слова.
Змістовий модуль 2. ОРФОГРАФІЧНІ НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Історія, основні поняття та принципи української орфографії. Орфографія як система загальноприйнятих правил написання слів. Принципи українського правопису. Поняття орфографічна норма, орфографічне правило, орфограма. Буквені та небуквені орфограми. Перелік основних орфограм. Історія становлення української орфографії. Найсуттєвіші зміни в українському правописі 1993р. Найновіші правописні пропозиції. Фонетика і правопис. Правила вживання апострофа. Написання ь та сполучень йо, ьо. Правопис іншомовних слів. Подвоєння букв на позначення подовження й збігу приголосних. Правила переносу слів. Правопис голосних і приголосних звуків. Написання ненаголошених звуків е та и. Розрізнення та вживання і/и, і/е, і/о, о/а, о/у, о/е. Правопис дзвінких та глухих приголосних. Написання приголосних у кінці префіксів. Основні зміни приголосних при словотворенні, позначення їх на письмі. Передача іншомовних прізвищ та географічних назв українською мовою. Основні норми написання іменників і прикладок. Правопис власних назв та скорочених слів. Правопис відмінкових закінчень іменників. Букви и, і, ї, е, є в іменникових суфіксах. Написання складних іменників та прикладок. Велика літера та лапки у власних назвах. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень. Правопис прикметників, числівників та займенників. Написання відмінкових закінчень та найуживаніших суфіксів прикметників. Правопис форм прикметникових ступенів порівняння. Написання складних прикметників. Правопис прикметників, утворених від власних назв. Відмінювання та написання числівників. Загальні норми правопису займенників, їх відмінювання. Написання форм дієслів та прислівників. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах. Написання дієслівних форм. Вживання частки не з дієсловами. Правопис складних прислівників. Частки не, ні з прислівниками. Правопис службових частин мови та вигуків. Орфографічний аналіз слова. Правопис похідних прийменників разом, окремо і через дефіс. Особливості написання сполучників. Правопис часток. Не, ні з різними частинами мови. Написання вигуків. Схема орфографічного аналізу слова.
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
(Вступ. Фонетика. Фонологія. Морфонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія)
Викладацький склад: доц. Семенюк О.А.
Метою викладання навчальної дисципліни є дати студентам теоретичні знання із сучасної української літературної мови (зокрема з фонетики, фонології, морфонології, орфоепії, графіки та орфографії – розділів науки про сучасну українську літературну мову, які вивчаються на першому курсі), допомогти їм практично оволодіти літературними нормами, підвищити загальну грамотність і культуру усного й писемного мовлення.
Завдання: ознайомити студентів зі змістом, обсягом, завданнями курсу “Сучасна українська літературна мова”; з поняттями “літературна мова”, “національна мова”, “державна мова”, “мовна норма”, ознаками літературної мови, окреслити місце української мови серед мов світу; розглянути звукову будову мови, фонетичні одиниці; охарактеризувати систему фонем сучасної української літературної мови; дати відомості про природу, історичну основу, типологію фонетичних процесів; охарактеризувати графічну будову сучасної української літературної мови; засвоїти орфоепічні та орфографічні норми сучасної української літературної мови; навчити студентів фахово послуговуватися засобами фонетичного письма.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. ВСТУП
СУЛМ як предмет наукового вивчення і як навчальна дисципліна. Зміст, обсяг, завдання курсу. Українська мова – національна мова українського народу. Місце української мови серед мов світу. Зв’язок української мови з іншими мовами. Українська літературна мова та її головні риси. Мовна норма. Писемні та усна форми СУЛМ. Основні стилі. Шляхи і тенденції розвитку СУЛМ. Мовне законодавство і мовна політика в Україні.
Змістовий модуль 2. ФОНЕТИКА І ФОНОЛОГІЯ
Фонетика як лінгвістична дисципліна. Предмет і завдання фонетики. Сегментні та суперсегментні фонетичні одиниці. Мовний звук і різні аспекти його вивчення. Звук і фонема, відмінності між ними. Звукова система СУЛМ. Голосні і приголосні звуки, їх ознаки і творення. Класифікація голосних звуків і їх характеристика. Класифікація приголосних звуків і їх характеристика: за участю голосу і шуму; за місцем творення; за способом творення; за відсутністю чи наявністю палаталізації; за звуковим враженням. Зміни звуків у потоці мовлення. Асиміляція приголосних і її різновиди: асиміляція за дзвінкістю; асиміляція за глухістю; асиміляція за місцем і способом творення; асиміляція за м’якістю; асиміляція за твердістю. Дисиміляція. Спрощення у групах приголосних. Подовження і подвоєння приголосних. Редукція голосних. Оглушення дзвінких приголосних у кінці слова. Протеза. Акомодація, її види. Епентеза. Метатеза. Гаплологія. Суперсегментні фонетичні одиниці. Склад як фонетична одиниця. Характеристика складів. Український складоподіл. Наголос. Характер українського наголосу. Фонетичне слово. Проклітики та енклітики. Інтонація. Фонологічна система СУЛМ. Фонетична і фонематична транскрипції. Основні поняття фонології. Фонема, її функції. Головний вияв і варіанти фонеми. Диференційні ознаки фонем і їх нейтралізація. Фонологічна кореляція. Поняття про мінімальну пару. Система фонем СУЛМ. Розвиток поглядів українських мовознавців на склад фонем СУЛМ. Голосні фонеми, їх характеристика. Приголосні фонеми, їх характеристика. Фонетична і фонематична транскрипції.
Змістовий модуль 3. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ
Орфоепія як розділ науки про мову. Предмет орфоепії. Норми літературної вимови, їх значення. Формування норм української літературної вимови. Порушення правил літературної вимови. Типи вимовних помилок. Орфоепічні норми СУЛМ. Вимова голосних. Вимова приголосних. Вимова груп приголосних. Вимова слів іншомовного походження. Графіка як наука про письмо. Короткі відомості з української графіки. Український алфавіт. Співвідношення між фонемами (звуками) і буквами. Орфографія. Принципи української орфографії: фонетичний, морфологічний, традиційний, смисловий. Правописні проблеми кінця XX – початку XXI ст. Орфографічні норми СУЛМ: вживання апострофа, знака м’якшення, великої літери у власних назвах, подвоєння букв на позначення подовження і подвоєння приголосних, спрощення, зміни приголосних при збігу їх.
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
(Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Морфеміка. Словотвір)
Викладацький склад: проф. Голянич М.І., доц. Стефурак Р.І.
Мета: дати студентам теоретичні знання із сучасної української літературної мови (зокрема з лексикології, фразеології, лексикографії, морфеміки та словотвору – розділів науки про сучасну українську літературну мову, які вивчаються на другому курсі), допомогти їм практично оволодіти літературними нормами (зокрема лексичними, стилістичними, морфологічними), спрямувати навчальний потенціал студентів на розширення їх лексичного запасу, освоєння фразеологічного фонду української мови, засвоєння морфемного та словотвірного аналізів лексичної одиниці.
Завдання: на основі досягнень сучасного мовознавства (із врахуванням вимог, що ставляться до вищої школи) забезпечити фахову підготовку студентів із сучасної української мови (зокрема з лексикології, фразеології, лексикографії, морфеміки та словотвору, вступної частини морфології); ознайомити студентів з ключовими поняттями лексикології, фразеології, лексикографії, морфеміки та словотвору; розглянути лексичну та фразеологічну системи мови, їх базові одиниці; охарактеризувати морфемні та словотвірні особливості лексичних одиниць; дати відомості про природу, історичну основу, типологію фонетичних процесів; охарактеризувати графічну будову сучасної української літературної мови; навчити студентів фахово аналізувати одиниці лексичного та фразеологічного фонду сучасної української літературної мови.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. ЛЕКСИКОЛОГІЯ
Слово як предмет вивчення лексикології. Поняття про лексичну систему. Слово – основна одиниця лексичної системи. Ознаки слова. Слово та поняття. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень слів в українській мові. Повнозначні і неповнозначні слова. Структура лексичного значення. Поняття лексеми. Компонентний аналіз значення слова. Внутрішня форма слова. Полісемія. Тропи. Багатозначність. Причини багатозначності. Характер і організація лексико-семантичних варіантів у структурі полісемантичного слова. Слова з прямим і переносним значенням. Основні способи перенесення значень слів. Тропи і переносне значення слова. Метафора. Метонімія. Синекдоха. Лексико-семантичні категорії слів. Однозначні слова. Терміни. Ознаки термінів. Омоніми. Загальна характеристика. Види омонімів. Шляхи походження омонімів. Співвідношення полісемії та омонімії. Міжмовні омоніми. Синоніми. Джерела синонімії. Синонімічний ряд. Домінанта синонімічного ряду. Класифікація синонімів. Стилістична роль синонімів. Антоніми. Загальномовні та контекстуальні антоніми. Стилістичне використання антонімів (стилістичні фігури, що базуються на антонімії). Пароніми. Загальна характеристика. Стилістичне використання паронімів: парономазія. Склад української лексики з погляду її походження. Основні лексичні пласти української мови. Загальна характеристика. Індоєвропейська лексика в складі української мови. Праслов’янська лексика в складі української мови. Лексичні пласти. Спільносхіднослов’янська лексика в складі української мови. Власне українська лексика. Фонетичні, морфологічні та словотвірні особливості власне українських слів. Іншомовна лексика в складі української мови. Джерела та характер запозичень. Найдавніші запозичення в лексичній системі української мови (тюркізми, грецизми, германізми, латинізми, старослов’янізми). Лексичні запозичення з російської та білоруської мов. Запозичення з польської, білоруської, російської мов. Лексичні кальки. Слова, запозичені із західноєвропейських мов (англійської, німецької та французької). Екзотизми. Інтернаціоналізми. Українські слова в інших мовах. Лексика української мови з погляду її вживання. Поняття “активна і пасивна лексика української мови”. Застарілі слова (архаїзми). Історизми як вид архаїзмів. Семантичні групи історизмів (стилістичних архаїзмів). Стилістичне використання застарілих слів. Неологізми. Причини виникнення неологізмів. Загальномовні (узуальні) та індивідуально-авторські (оказіональні) неологізми. Засоби творення неологізмів. Територіальні діалектизми в сучасній українській літературній мові, їх види. Жаргонізми та арготизми в українській мові. Загальна характеристика. Професійна лексика. Склад української лексики з погляду її функціонально-стильового використання: загальновживана (міжстильова) лексика і стилістично маркована; розмовно-побутова лексика. Соціально-політична та офіційно-ділова лексика. Загальна характеристика. Науково-термінологічна, емоційно-експресивна, книжна лексика.
Змістовий модуль 2. ФРАЗЕОЛОГІЯ
Фразеологія як розділ мовознавства. Об’єкт фразеології. Олександр Потебня – предтеча української фразеології. Фразеологізм. Ознаки фразеологічної одиниці. Співвідношення фразеологізму із синтаксично вільними словосполученнями та словом. Зв’язок фразеологізмів із частинами мови: дієслівні, іменникові, прикметникові, прислівникові, вигукові фразеологізми. Синтаксичні функції фразеологічних одиниць. Основні класифікації фразеологізмів. Фразеологічні одиниці української мови. Лексико-граматичні зміни у фразеологічних одиницях: скорочення лексичного складу, заміна одного компонента іншим, розширення і звуження обсягу їх значень. Джерела української фразеології: професійне джерело. Джерела української фразеології: античне, релігійне. Художня література (українська та зарубіжна) як джерело фразеологізмів. Системні відношення у фразеології: полісемія та омонімія фразеологічних одиниць. Явище варіантності у сфері фразеології. Системні відношення у фразеології: синонімія та антонімія фразеологічних одиниць. Пареміологія. Паремії. Види паремій.
Змістовий модуль 3. ЛЕКСИКОГРАФІЯ
Предмет і завдання лексикографії. Словник. Основні типи словників. Енциклопедичні словники, їх загальна характеристика. Види лінгвістичних словників. Загальна характеристика. Історія української лексикографії (до 1917 р.): основні лексикографічні праці. Історія української лексикографії (1917 р. – поч. ХХІ століття): основні етапи та найважливіші лексикографічні праці.
Змістовий модуль 4. МОРФЕМІКА
Слово як об’єкт морфемного та словотвірного аналізів. Предмет і завдання морфеміки. Морфема – мінімальна значуща частина слова. Морф, аломорфи і морфема. Варіанти морфеми. Кореневі й афіксальні морфеми, функціональні відмінності між ними. Загальна характеристика. Коренева морфема. Загальна характеристика. Афіксальні морфеми. Основа слова. Характеристика афіксальних морфем (префікс, суфікс (нульовий суфікс), закінчення, постфікс, інтерфікс, конфікс, уніфікс, афіксоїд (суфіксоїд та префіксоїд). Основа слова. Характеристика основи слова. Основні зміни в морфемній будові слова: спрощення, перерозклад, ускладнення. Завдання та принципи повного морфемного аналізу слова.
Змістовий модуль 5. СЛОВОТВІР
Словотвір як учення про творення слів і загальні принципи їх мотивації. Основоцентричний і формантоцентричний словотвір. Твірна (похідна і непохідна) основа та словотворчий засіб (формант). Загальна характеристика. Словотвірне значення. Словотвірна модель. Словотвірний тип. Комплексні одиниці словотвору, їх характеристика: (словотвірна пара, словотвірний ланцюжок, словотвірна парадигма, словотвірне гніздо). Способи словотворення в сучасній українській мові. Загальна характеристика. Неморфологічні способи словотворення (лексико-семантичний спосіб словотворення, лексико-синтаксичний спосіб словотворення, морфолого-синтаксичний спосіб словотворення; його основні різновиди: субстантивація, ад’єктивація, прономіналізація, адвербіалізація). Різновиди морфологічного способу словотворення (суфіксальний, безсуфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний (конфіксальний), постфіксальний, інтерфіксальний, основоскладання, словоскладання, абревіація. Завдання і принципи словотвірного аналізу слова. Розвиток лексики української мови на сучасному етапі і засоби словотворення.
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
(Морфологія)
Викладацький склад: доц. Джочка І.Ф., доц. Ципердюк О.Д.
Мета: вивчення системи частин мови української мови, їх лексико-граматичних характеристик.
Завдання: активізувати процес оволодіння системою теоретичних знань з граматики, зокрема з морфології; закріпити та систематизувати граматичні знання в процесі виконання розборів мовних одиниць різних рівнів; навчити визначати критерії класифікації частин мови, здійснювати загальну характеристику кожної частини мови, її граматичних категорій, систем словозміни, синтаксичних функцій, особливостей словотвору.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. ГРАМАТИКА. ІМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ
Граматика. Морфологія як розділ граматики. Поняття про граматику, граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Предмет і завдання морфології. Частини мови і принципи їх класифікації. Іменник. Лексико-граматичні категорії іменника. Іменник як центральна частина мови: його значення, морфологічні ознаки та синтаксичні функції. Власні та загальні назви. Іменники з конкретним та абстрактним значенням. Категорія істот / неістот. Збірні та одиничні іменники. Категорія речовинності. Категорія роду іменника. Загальна характеристика категорії роду. Способи і засоби вираження категорії роду. Іменники “спільного роду”, іменники “подвійного роду”, “потенційного роду”. Рід невідмінюваних іменників. Варіантні родові форми. Сучасні тенденції в родовій категоризації іменника. Категорія числа іменника. Категорія числа як словозмінна граматична категорія. Граматичні засоби вираження категорії числа. Класифікаційні елементи в категорії числа. Історія граматичної категорії числа іменника, занепад двоїни та її залишки в українській мові. Категорія відмінка іменника. Загальна характеристика категорії відмінка іменників. Граматичні засоби вираження категорії відмінка. Центральні відмінки: називний і знахідний. Семантичні різновиди родового відмінка. Значення давального, орудного та місцевого відмінків. Кличний відмінок в українській мові, правила вживання відмінкових флексій кличного відмінка. Словозміна іменника. Історія формування сучасної відмінкової системи іменника. Критерії поділу іменників за відмінами. Іменники 1 відміни, поділ на групи. Особливості словозміни. Іменники 2 відміни. Поділ на групи. Особливості словозміни: а) іменники твердої групи; б) іменники м’якої групи; в) іменники мішаної групи. Іменники 3 відміни. Особливості словозміни. Іменники 4 відміни. Особливості словозміни. Відмінювання множинних іменників. Іменники, що перебувають поза відмінами. Словотвір іменника. Структура іменникових основ. Суфіксальний словотвір іменників: а) модифікаційні суфікси; б) мутаційні суфіксальні морфеми; в) транспозиційні деривати. Префіксальний словотвір іменників. Конфіксація як спосіб творення іменників. Нульова суфіксація. Словоскладання та основоскладання. Абревіація. “Неморфологічні” способи творення іменників: а) семантичний; б) зрощення; в) конверсія. Словотвір оказіональних іменників української мови.
Змістовий модуль 2. ІМЕННІ ЧАСТИНИ МОВИ
Прикметник: лексико-граматичні розряди, ступені порівняння, форми, словозміна. Прикметник: загально категоріальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Лексико-граматичні розряди прикметників. Якісні прикметники: семантико-граматичні ознаки. Відносні прикметники семантика та творення. Морфологічні зміни, які відбуваються при утворенні відносних прикметників. Присвійні прикметники: семантика та творення. Морфологічні зміни, які відбуваються при утворенні присвійних прикметників. Проміжні лексико-граматичні розряди прикметників. Присвійно-якісні прикметники. Присвійно-відносні прикметники. Якісно-відносні прикметники. Повні і короткі форми прикметників. Стягнені і нестягнені форми коротких прикметників (з історичним коментарем). Сфера використання різних форм. Категорія ступенів порівняння прикметників. Якісні прикметники, які не утворюють ступенів порівняння. Вищий ступінь порівняння: проста та складена форми. Морфологічні зміни, які відбуваються при утворенні простої форми компаратива. Найвищий ступінь порівняння: проста, складна та складена форми. Словозміна прикметників. Словотвір прикметників. Ад’єктивація. Наголошування і правопис прикметників. Стилістичне використання прикметників. Числівник: розряди за значенням, синтаксичні зв’язки, відмінювання. Значення числівника як частини мови. Морфологічні особливості числівника. Синтаксичні особливості числівника. Розряди числівників за значенням: порядкові та кількісні: означено-кількісні (власне-кількісні; дробові; збірні); неозначено-кількісні. Структурні розряди числівників (прості, складні, складені). Відмінювання числівників. Зв’язок числівників з іменниками. Статус порядкових числівників у лінгвістиці. Історія формування числівника. Нумералізація. Займенник: розряди за значенням, співвіднесення з іменними частинами мови, відмінювання. Займенник у системі частин мови. Семантика та граматичні ознаки займенників. Розряди займенників за значенням. Перехід займенників в інші частини мови. Групи займенників за їх співвіднесеністю з іншими частинами мови. Відмінювання займенників. Прономіналізація. Стилістичне використання займенників. Правопис займенників.
Змістовий модуль 3. ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ
Дієслово. Дієслово як центральна частина мови, його значення, морфологічні ознаки та синтаксичні функції. Система граматичних форм дієслова. Граматичні категорії дієслова, їх класифікація. Структурні класи дієслова. Основа теперішнього часу та основа інфінітива. Інфінітив, його значення, морфологічні ознаки та синтаксичні функції. Категорія виду. Категорія виду як загальнодієслівна граматична категорія. Видові відтінки у межах доконаного і недоконаного виду. Способи творення корелятивних видових пар. Одновидові дієслова: а) недоконаного виду; б) доконаного виду. Двовидові дієслова. Видові протиставлення в системі сучасних дієслів. Дієслівні роди як морфолого-словотвірні категорії: а) часові, або фазові; б) кількісні; в) результативні. Категорія перехідності / неперехідності та стану. Категорія перехідності / неперехідності як морфолого-словотвірно-синтаксична категорія. З історії дослідження категорії перехідності / неперехідності. Перехідні дієслова: семантичні та граматичні ознаки. Непрямо-перехідні дієслова. Неперехідні дієслова: семантико-граматична характеристика. Категорія стану як граматична дієслівна категорія. З історії дослідження категорії стану. Дієслова активного стану. Дієслова пасивного стану. Дієслова зворотно-середнього стану. Категорія стану як морфолого-словотвірно-синтаксична категорія (за І. Р. Вихованцем). Валентність дієслова як міжрівнева категорія. Категорія способу. Категорія способу: загальна характеристика, проблема визначення компонентного складу. Дійсний спосіб. Умовний спосіб: значення, форми вираження. Наказовий спосіб: семантичні різновиди, граматичні форми та їх засоби вираження. Спонукальний спосіб: семантика та засоби вираження. Бажальний спосіб: значення та граматичні форми. Транспозиційні особливості форм дієслівного способу. Категорія часу. Дієвідмінювання. Загальна характеристика категорії часу. Грамема теперішнього часу: особливості творення і вживання. Грамема минулого часу: особливості творення і вживання. Давноминулий час: особливості творення і вживання. Майбутній час: особливості творення і вживання. Три форми майбутнього часу (з історичним коментарем). Транспозиційний потенціал грамем часу. Поділ дієслів на дієвідміни: дієслова І дієвідміни; дієслова ІІ дієвідміни; дієслова архаїчної групи. Категорії особи, числа та роду. Словотвір дієслова. Загальна характеристика категорії особи. Особливості використання особових форм. Дієслова неповної особової парадигми. Безособові дієслова. Словотвір дієслів: внутрішньодієслівний словотвір (префіксація, конфіксація, суфіксація); творення дієслів від основ інших частин мови (суфіксація, конфіксація, суфіксально-постфіксальний словотвір; префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб). Дієприкметник. Дієприслівник. Частиномовний статус дієприкметника. Морфологічні ознаки і синтаксична роль. Активні дієприкметники: їх значення і творення. Пасивні дієприкметники: їх значення і творення. Морфонологічні зміни при творенні пасивних дієприкметників. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники. Правопис дієприкметникових суфіксів. Написання не з дієприкметниками. Дієприкметниковий зворот. Розділові знаки при дієприкметниковому звороті. Безособові предикативні форми на -но, -то. Частиномовний статус дієприслівника. Морфологічні ознаки і синтаксична роль. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду. Творення і вживання дієприслівників. Дієприслівниковий зворот. Розділові знаки при дієприслівниковому звороті.
Змістовий модуль 4. НЕЗМІННІ ЧАСТИНИ МОВИ
Прислівник як частина мови. Прислівник як частина мови: загальна характеристика. Значеннєві розряди прислівників. Займенникові прислівники. Лексико-граматичні розряди прислівників: означальні, обставинні, предикативні, модальні. Означальні прислівники. Обставинні прислівники. Словотвір прислівників: а) відприкметникові прислівники; б) відіменникові прислівники; в) відчислівникові прислівники; г) прислівники, похідні від займенників, дієслів і прислівників; ґ) складні і складені прислівники. Слова категорії стану. Модальні слова. Слова категорії стану: частиномовний статус слів категорії стану; загальна характеристика: категоріальне значення, граматичні ознаки, синтаксична функція; лексико-семантичні групи предикативних прислівників; морфологічні типи слів категорії стану; граматичні характеристики. Поняття про модальність. Об’єктивна / суб’єктивна модальність, реальна / гіпотетична модальність. Модальні слова: частиномовний статус модальних слів; загальна характеристика: категоріальне значення, морфологічні та синтаксична властивості; семантичні групи модальних слів; морфологічні типи модальних слів. Наголос у прислівниках. Правопис прислівників. Прийменник. Частиномовний статус прийменника, загальна характеристика. Походження прийменників: первинні і вторинні прийменники. Групи прийменників за будовою: прості, складні і складені. Семантичні типи прийменників: локативні, темпоральні, об’єктні, означальні, логічні. Синонімія прийменникових конструкцій. Вживання прийменників з відмінковими формами іменників. Значення прийменників, ужитих з різними непрямими відмінками іменників. Правопис прийменників. Сполучник. Частиномовний статус сполучника. Характеристика сполучників: за походженням (первинні і вторинні); за будовою (прості, складні і складені); за способом уживання (одиничні, повторювані, парні). Сурядні сполучники, їх типи. Підрядні сполучники, їх типи. Сполучники і сполучні слова. Частка. Проблема лінгвістичного статусу часток. Зв’язки як окремий тип службових слів-морфем. Групи часток за значенням: а) фразові; б) модальні; в) емоційно-експресивні; г) формотворчі; ґ) словотворчі. Склад часток за походженням (первинні та вторинні). Групи часток за будовою. Групи часток за місцем у реченні. Вигук. Проблема частиномовного статусу вигуків. Групи вигуків за значенням: а) емоційні; б) наказові; в) спонукальні; г) апелятивні; ґ) вокативні; д) етикетні. Групи вигуків за походженням (первинні та вторинні). Звукова структура первинних вигуків. Звуконаслідувальні слова-речення.
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
(Синтаксис)
Викладацький склад: проф. Барчук В.М., доц. Пітель В.І.
Мета: формування у студентів-філологів систематизованих наукових знань про традиційні й нові підходи щодо класифікації та кваліфікації синтаксичних категорій і синтаксичних одиниць з послідовним розмежуванням: формально-синтаксичного, семантико-синтаксичного, комунікативного аспектів; 2) аналізом зв’язків між складниками словосполучень, речень (простих і складних), складного синтаксичного цілого; 3) встановлення відношень (предикативних, напівпредикативних, суб’єктних, об’єктних, атрибутивних, обставинних, апозитивних, синкретичних, єднальних, приєднувальних, градаційних, зіставних тощо) між компонентами, які структурують синтаксичні одиниці.
Завдання: забезпечити фахову підготовку майбутніх спеціалістів, допомогти студентам практично оволодіти нормами писемного та усного літературного мовлення, сформувати в них міцні навички культури письма.
Зміст дисципліни:
Модуль І. СИНТАКСИС ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
Змістовий модуль 1. ВСТУП. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
Вступ. Загальні питання українського синтаксису. Предмет синтаксису. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв’язки у словосполученні та реченні. Засоби вираження синтаксичних зв’язків. Зв’язок синтаксису з лексикологією та морфологією. Словосполучення. Словосполучення як некомунікативна синтаксична одиниця. Розмежування вільних синтаксичних словосполучень та інших сполучень слів. Типи синтаксичних словосполучень за будовою. Проблема сурядних сполучень слів. Підрядні словосполучення. Типи підрядних словосполучень за морфологічною ознакою головного компонент. Синтаксично вільні та синтаксично нечленовані словосполучення. Типи підрядного зв’язку у словосполученні: узгодження, керування, прилягання. Підрядні словосполучення і способи вираження в них синтаксичних відношень ‒ атрибутивних, об’єктних, обставинних, синкретичних. Причини синкретизму. Нове у вивченні словосполучення. Погляди І. Р. Вихованця на словосполучення.
Змістовий модуль 2. ПРОСТЕ ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
Речення як основна одиниця синтаксису. Речення і судження. Члени речення і члени судження. Предикативність, модальність, часова віднесеність; відносна змістова, граматична та інтонаційна завершеність як ознаки речення. Аспекти вивчення речення: формально-синтаксична організація речення; семантико-синтаксична організація речення; комунікативна організація речення (актуальне членування; засоби поділу речення на тему і рему). Парадигма речення. Просте і складне речення. Типи речень за метою висловлювання та експресією. Розповідні, стверджувальні та заперечні речення. Формально-синтаксична типологія простого речення: двоскладні/односкладні, поширені/непоширені, прості формально неускладнені/прості формально ускладнені речення. Просте двоскладне речення. Головні члени речення. Порядок слів у простому реченні. Прямий і зворотний порядок слів. Семантико-синтаксична структура простого речення. Семантично елементарні і семантично неелементарні прості речення. Головні члени двоскладного речення. Підмет і його типи: простий і складений. Присудок і його типи: простий дієслівний, простий дієслівний ускладнений, складений іменний, складений дієслівний, складний (подвійний, комбінований). Іменний складений присудок з нульовою зв’язкою. Обов’язкове і факультативне тире на місці пропущеної зв’язки. Поняття суб’єктного та об’єктного інфінітива, складні випадки аналізу
Змістовий модуль 3. ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
Традиційне й сучасне вчення про другорядні члени речення. Детермінанти, їх різновиди. Додаток як синтаксичне вираження об’єкта. Прямий і непрямий додаток. Придієслівні та при іменні додатки. Додатки при дієсловах категорії стану. Вираження додатка нерозкладним словосполученням. Означення як синтаксичне вираження атрибута. Узгоджені й неузгоджені означення, способи їх вираження. Розмежування неузгоджених означень і додатків, залежних від іменників. Прикладка як різновид означення. Місце прикладки та її змістові функції у відношенні до означуваного слова. Обставини як синтаксичне вираження різних ознак дії, стану або ознаки. Типи обставин за значенням і способи вираження.
Змістовий модуль 4. ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ. НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ
Односкладні речення. Проблема односкладного речення в сучасному мовознавстві. Односкладні речення іменного типу та їх особливості: номінативні, ґенітиві, вокативні. Односкладні речення дієслівного типу: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні. Неповні речення. Двоскладні й односкладні неповні речення. Різновиди неповних речень: контекстуальні, ситуативні, еліптичні. Парцельовані конструкції як різновид неповних речень. Особливості пунктуації в неповних реченнях. Нечленовані речення (слова-речення, комунікати). Типи нечленованих речень за значенням і функціями: стверджувальні, заперечні, емоційно-оцінні, питальні, спонукальні, слова мовленнєвого етикету, звуконаслідувальні. Морфологічне вираження нечленованих речень.
Змістовий модуль 5. ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ
Особливості простого ускладненого речення. Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами. Засоби поєднання однорідних членів речення: інтонація і сполучники сурядності. Розділові знаки. Узагальню вальні слова при однорідних членах речення. Пунктуація. Речення з відокремленими членами речення. Поняття про відокремлення. Основні умови відокремлення другорядних членів речення. Узгоджені відокремлені поширені й непоширені означення. Неузгоджені відокремлені означення. Відокремлення прикладок. Відокремлення додатків. Синонімія простих речень з відокремленими другорядними членами та складних речень. Уточнюючі члени речення. Вставні та вставлені конструкції. Звертання. Уточнюючі відокремлені члени речення. Подвійне синтаксичне тлумачення речень з уточнюючим підметом і додатком. Вставні слова, словосполучення і речення. Типи вставних компонентів за значенням. Вставлені структури. Відмінність між вставними і вставленими компонентами. Розділові знаки. Звертання. Граматично-стилістична природа звертань. Звертання поширені й непоширені.
Модуль ІІ. СИНТАКСИС СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ
Змістовий модуль 1. СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
Складне речення. Визначальні структурно-семантичні ознаки складного речення. Змістова та інтонаційна єдність частин складного речення. Засоби зв’язку частин складного речення: інтонація, сполучники і сполучні слова, порядок розташування частин, співвідношення форм дієслів-присудків. Класифікація складних речень. Складносурядні речення. Сурядні сполучники як один із засобів вираження синтаксичних і змістових відношень між частинами складносурядного речення. Єднальні, приєднувальні, протиставні, розділові та градаційні смислові відношення. Складносурядні елементарні та складносурядні багатокомпонентні конструкції. Особливості пунктуації на межі частин складносурядного речення.
Змістовий модуль 2. СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
Складнопідрядні речення. Розвиток учення про складнопідрядні речення. Класифікації складнопідрядних речень. Сполучники та сполучні слова. Омонімічні сполучники та сполучні слова, їх розмежування. Семантичні та асемантичні сполучники підрядності. Складнопідрядні речення розчленованої та нерозчленованої структури. Перехідні типи складних речень: підрядні супровідні та підрядні зіставні.
Змістовий модуль 3. БАГАТОКОМПОНЕНТНІ СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ
Складнопідрядні речення з кількома підрядними. Складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю, з неоднорідною одночленною та різночленною супідрядністю, з послідовною підрядністю, контаміновані багатокомпонентні речення. Особливості пунктуації.
Змістовий модуль 4. БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
Безсполучникові складні речення, синонімічні до складносурядних (з однотипними (однорідними) частинами) та складнопідрядних (з неоднотипними (неоднорідними) частинами). Інтонація і змістові відношення між частинами складного безсполучникового речення. Пунктуація на межі частин складного безсполучникового речення.
Змістовий модуль 5. СКЛАДНА СИНТАКСИЧНА КОНСТРУКЦІЯ. СКЛАДНЕ СИНТАКСИЧНЕ ЦІЛЕ
Складні синтаксичні конструкції. Складні речення з різними видами зв’язку ‒ складні синтаксичні конструкції. Поділ речення на блоки. Пунктуація. Період. Період як особливе синтаксико-стилістичне явище. Специфіка інтонування та пунктуації. Різновиди періодів: обернений, обрамлений, обірваний. Конструкції з чужим мовленням. Пряма, непряма і невласне пряма мова. Заміна прямої мови непрямою. Пунктуація при прямій мові. Діалог. Цитування. Складне синтаксичне ціле. Текст і його складники. Граматичні категорії тексту. Функції тесту. Засоби і способи поєднання речень у складне синтаксичне ціле. Пунктуація. Основи української пунктуації. Розвиток і принципи української пунктуації. Система розділових знаків та їх основні функції. Особливості пунктуації в текстах різного функціонального призначення. Зміни в пунктуації.
СТИЛІСТИКА І КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Викладацький склад: доц. Ґрещук В.В.
Мета: визначається необхідністю пізнання принципів організації мовного матеріалу щодо його комунікативних властивостей, важливістю вироблення у філологів концептуального розуміння основних теоретичних засад стилістики, потребою формування на їх основі стійких практичних навичок стилістичного аналізу, вміння творчо поєднати теоретичні і практичні знання в різних життєвих ситуаціях.
Завдання: у результаті навчання студенти повинні знати основні поняття та категорії стилістики, стилі та стилістичні ресурси мови, володіти нормами сучасної української літературної мови відповідно до сфер її використання; вміти грамотно моделювати тексти у межах заданого стилю, зауважувати, диференціювати, виправляти мовленнєві помилки, аналізувати тексти різних стилів, практично застосовувати у конкретних життєвих ситуаціях теоретичні знання з курсу “Стилістика і основи культури мовлення”.
Змістовий модуль 1. НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. СИСТЕМА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ
Вступ. Загальна характеристика курсу, його мета, предмет і завдання. Система функціональних стилів української літературної мови. Літературна мова, її ознаки. Поняття “норма”. Види норм літературної мови. Акцентуація. Особливості наголошування у різних стилях. Найтиповіші порушення норм наголошування. Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови української нації. Стилістичне використання лексичних засобів української мови. Визначення у текстах різних стилів мови функціональної лексики: архаїзмів, неологізмів, діалектизмів, запозичень, розмовно-просторічних, термінологічних слів. Стилістична характеристика засобів фразеології української мови. Визначення в текстах різних стилів стилістичних функцій фразеологізмів. Стилістичне використання словотвірних засобів української мови. Характеристика словотвірних засобів сучасної української мови щодо можливостей взаємозаміни, емоційно-експресивного забарвлення, стильової належності. Стилістичні засоби морфології, їх характеристика. Визначення стилістичної ролі морфологічних засобів у текстах різних стилів мови.
Змістовий модуль 2. СТИЛІСТИЧНІ ФІГУРИ. ПЕРІОД. ОСНОВНІ ФОРМИ І СПЕЦИФІКА ВИРАЖЕННЯ УСНОГО МОВЛЕННЯ В ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРАХ
Стилістичне використання синтаксичних засобів української мова. Пряма і непряма мова, монологічне, діалогічне та полілогічне мовлення. Період та його стилістичне використання. Загальна характеристика стилістичних фігур.
УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)
Мета: підвищення рівня загальномовної підготовки, мовної грамотності, комунікативної компетентності студентів, практичне оволодіння основами офіційно-ділового, наукового, розмовного стилів української мови, що забезпечить професійне спілкування на належному мовному рівні.
Завдання: сформувати чітке і правильне розуміння ролі державної мови у професійній діяльності; забезпечити досконале володіння нормами сучасної української літературної мови та дотримання вимог культури усного й писемного мовлення; виробити навички самоконтролю за дотриманням мовних норм у спілкуванні; розвивати творче мислення студентів; виховати повагу до української літературної мови, до мовних традицій. сформувати навички оперування фаховою термінологією, редагування, коригування та перекладу наукових текстів.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНО-СТИЛЬОВІ ОЗНАКИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ
Вступ. Державна мова – мова професійного спілкування. Законодавчі ознаки професійного спілкування. Українська мова – минуле, сучасне, майбутнє. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні. Культура мовлення у професійному спілкуванні. Основи етикету. Специфіка ділового і приватного спілкування.
Змістовий модуль 2. ПРОФЕСІЙНА КОМУНІКАЦІЯ
Спілкування як інструмент професійної діяльності. Риторика. Культура усного фахового спілкування. Усне ділове мовлення. Писемне ділове мовлення. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Писемне ділове мовлення. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Документ як основний жанр писемного ділового мовлення. Документ як основний жанр писемного ділового мовлення.
Змістовий модуль 3. НАУКОВА КОМУНІКАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА ФАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Науковий стиль у професійному спілкуванні. Засоби наукового стилю у професійному спілкуванні. Науковий стиль у професійному спілкуванні. Редагування наукових текстів. Українська термінологія у професійному спілкуванні.
ОР магістр
ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО
Викладацький склад: проф. Ґрещук В.В., доц. Думчак І.М.
Мета: опанування лінгвістичної теоретичної бази з врахуванням попереднього навчального досвіду, поглиблення знань студентів щодо основних загальнолінгвістичних проблем, сформування цілісних уявлень про лінгвальну діяльність, мову і мовлення.
Завданнями курсу «Загальне мовознавство» є ознайомлення й засвоєння студентами-випускниками: предмета, завдань і значення мовознавства, його місця в системі наук; природи мови, її сутності й функцій; структурно-системної організації мови; соціальну зумовленість розвитку й функціонування мови; закономірностей історичного розвитку мови; методів і прийомів наукового дослідження мови.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. МОВА І СУСПІЛЬСТВО
Предмет, зміст і основні завдання загального мовознавства. Допорівняльно-історичне мовознавство. Предмет і завдання загального мовознавства, його місце в системі наук. Індійське мовознавство. Граматика Паніні. Мовознавство Давньої Греції та Риму. Китайське граматичне вчення. Всезагальна раціональна граматика А.Арно і К.Лансло і її роль у становленні загального мовознавства. Питання філософії мови в працях Ф. Бекона, Р. Декарта, Д. Локка, Г. Лейбніца. Порівняльно-історичне мовознавство і загальна лінгвістика. Лінгвістична концепція В. фон Гумбольдта. Передумови виникнення порівняльно-історичного методу. Ф. Бопп, Я. Грімм, Р. Раск, О. Востоков – основоположники порівняльно-історичного мовознавства. Характеристика їх основних праць, напрямів лінгвістичних досліджень. Філософські основи лінгвістичної концепції В. фон Гумбольдта. Мова як діяльність і творче начало. Мова і дух народу. Проблема співвідношення мови і мислення. Питання походження і розвитку мови. Типологічна класифікація мов. Вчення про внутрішню форму мови. Антиномії мови за Гумбольдтом. Вплив ідей Гумбольдта на розвиток мовознавства. Молодограматизм. Критика молодограматизму і пошуки нового підходу до вивчення мови наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.: Школа «слів і речей», неолінгвістика, Школа естетичного ідеалізму. Індивідуальний психологізм як основа лінгвістичної концепції молодограматиків. Вчення про фонетичні закони і аналогії як методологічну базу вивчення розвитку мови. Теза про необхідність вивчення живих мов і діалектів для пізнання законів розвитку мови. Створення фонетики як самостійної наукової дисципліни. Зародження семасіології. Історико-культурні течії в мовознавстві кінця ХІХ – першій половині ХХ століття (Школа «слів і речей», Школа естетичного ідеалізму, Казанська лінгвістична школа І.О. Бодуена де Куртене). Лінгвістична концепція Ф. де Соссюра. Структуралізм і генеративізм. «Курс загальної лінгвістики» і його значення для сучасного мовознавства. Філософські основи лінгвістичної концепції. Основні положення теорії Соссюра. Мова як система знаків. Три аспекти мови: лінгвальна діяльність, мова і мовлення. Вчення про синхронію і діахронію. Знаковий характер мови. Зовнішня і внутрішня лінгвістика. Вчення Соссюра як теоретична база структуралізму. Празька лінгвістична школа. Глосематика (копенгагенський структуралізм). Дескриптивна лінгвістика. Генеративізм. Мовознавство на сучасному етапі: функціональна лінгвістика, комунікативна лінгвістика, лінгвістика тексту, когнітивна лінгвістика. Основні форми плану вираження мовного знака. Проблема взаємозумовленості плану змісту і плану вираження. Лінійність і асиметрія плану змісту і плану вираження. Невербальні засоби спілкування.
Змістовий модуль 2. СИСТЕМА І СТРУКТУРА МОВИ
Мова і суспільство. Природа, сутність і функції мови. Соціальна зумовленість мовних явищ. Поняття про мовну норму. Мова як засіб соціальної, національної і культурної ідентичності. Соціолінгвістика. Мова і мислення. Проблема співвідношення мови і мислення. Менталістика як наука, що вивчає взаємозв’язки мови, мислення і свідомості. Психофізичні основи зв’язку мови і мислення. Нейролінгвістика. Роль мови у процесі пізнання. Мова і мовлення. Мова і мовлення як два аспекти мовної діяльності. Одиниці мови і мовлення на всіх рівнях мовної системи, їх співвідношення. Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення. Психолінгвістика – наука про мовну діяльність. Знакова природа мови. Мовознавство і семіотика. Загальне поняття знака і знакової системи. Типологія знаків. Основні властивості (ознаки) знаків. Своєрідність мови як знакової системи. Знаки, субзнаки і суперзнаки, їх функції. Структура і система мови. Системний характер мови. Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між мовними одиницями. Структура мови. Основні й проміжні рівні мови. Мова та історія. Мова як явище, що історично розвивається. Темпи мовних змін і розвиток мови. Синхронія і діахронія. Зовнішні причини мовних змін. Внутрішні причини мовних змін. Методологія та методи дослідження мови. Загальнонаукові способи дослідження: спостереження, експеримент, моделювання. Дедукція й індукція, аналіз і синтез у лінгвістичних дослідженнях. Поняття про метамову опису мови. Класифікація методів лінгвістичних досліджень. Характеристика методів лінгвістичного аналізу.
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА
Викладацький склад: проф. Барчук В.М.
Мета: поглибити та удосконалити знання з усіх мовознавчих дисциплін. Курс визначає загальну фахову підготовку: по-перше, безпосереднім зв’язком з усіма вивченими мовознавчими науками – від фонетики та діалектології до історії літературної мови та синтаксису; по-друге, рівень знань усіх мовознавчих дисциплін; по-третє, рівень наукової підготовки.
Завдання: дати знання з історії українського мовознавства; розуміти зумовленість та історичну роль лінгвістичних праць на різних етапах розвитку українського мовознавства; ознайомити зі спадщиною видатних українських мовознавців; навчити аналізувати мовознавчі праці в історичному контексті.
Зміст дисципліни:
ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ
Доавторське мовознавство України (14-16 ст.). Л. Зизаній, М. Смотрицький, І. Ужевич – українські граматисти доби розквіту мовознавства середньовіччя. Українське словництво середньовіччя. Відродження українського мовознавства (перша пол. 19 ст.): О. Павловський, І. Могильницький. Життя і наукова діяльність Я. Головацького. Полівекторність наукових зацікавлень М. Максимовича. Життєвий і творчий шлях О. Потебні. Праця О. Потебні “Думка й мова”. Проблематика наукових студій “Из записок по русской грамматике”. Концептуальні положення праць О. Потебні “Из записок по теориисловесности”, “Мова і національність”. Мовознавча спадщина П. Житецького. К. Михальчук – фундатор української діалектології. Роль і місце Є.Тимченка в українському мовознавстві. С. Смаль-Стоцький і В. Сімович в українському мовознавстві. Загальна характеристика українського мовознавства першої пол. 20 ст. О. Синявський – нормалізатор української мови. Наукові зацікавлення О. Курило. Репресії радянської і комуністичної влади проти українських мовознавців в першій половині 20 ст. (С. Смеречинський, М. Сулима, К. Німчинов, В. Дем’янчук, А. Кримський). Мовознавча спадщина І. Огієнка. Л. Булаховський як дослідник української і російської мов. І. Ковалик – теоретик українського словотвору. Мовознавча спадщина Ю. Шевельова. Напрямки мовознавчої діяльності М. Жовтобрюха. Історія української мови в працях І. Слинька, О. Мельничука. Напрямки наукової діяльності В. Русанівського. Український мовознавець В. Німчук. Український мовознавець І. Вихованець. Мовознавці Прикарпатського університету. К. Городенська-граматист. Проблематика сучасного українського мовознавства.
ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕКСТУ
Викладацький склад: проф. Голянич М.І.
Мета: допомогти студентам практично осмислити теоретичні питання, що розкривають онтологічні особливості тексту, ознайомити їх із специфікою, прийомами і технікою лінгвістичного аналізу (на відміну від літературознавчого) і на цій основі виробити міцні практичні навички ЛА мовних елементів усіх рівнів і тексту в цілому; на основі комплексного аналізу конкретних текстів виявити систему естетичних співфункцій усіх мовних одиниць і їх категорій, що беруть участь у створенні образів у певному тексті як дискурсі.
Завдання: визначити теоретичні та методологічні основи дослідження тексту й дискурсу із врахуванням сучасних здобутків світової лінгвістики та суміжних з нею наук; з’ясувати природу та архітектоніку тексту, виділити основні композиційні, жанрово-стилістичні, семантико-прагматичні та формально-структурні текстово-дискурсивні категорії; розкрити механізми породження та функціонування різних типів текстів; вміти всебічно аналізувати художній текст; оволодіти всіма методами аналізу різних типів тексту.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. ЛІНГВІСТИЧНІ КЛАСИФІКАЦІЇ ТЕКСТІВ
Вступ. Лінгвістичний аналіз тексту як філологічна наука і навчальна дисципліна. Мета, завдання і предмет курсу “Лінгвістичний аналіз тексту”. Становлення і розвиток лінгвістики тексту. Лінгвоаналіз як складова частина лінгвістики тексту. Основні проблеми лінгвістичного аналізу тексту. Рівні лінгвоаналізу: графемний, фонетичний (фонологічний), морфемний, словотвірний, лексико-фразеологічний, морфологічний, синтаксичний, стилістичний. Різновиди лінгвістичного аналізу тексту. Значення курсу для підвищення якості та ефективності філологічної освіти. Поняття про текст. Текст. Значення терміна. Текст як основний об’єкт дослідження лінгвістичної дисципліни “Теорія тексту”. Види текстів та їх властивості. Контекст, підтекст. Засоби текстового зв’язку. Художній текст як креативне відображення дійсності, як явище словесного мистецтва. Текст у лінгвістиці та інших філологічних науках. Основні категорії тексту. Категорії тексту в мовознавстві. Цілісність, зв’язність, дискретність (членованість), інформативність, референційність, інтертекстуальність, антропоцентричність як основні текстові категорії. Адресантність і адресатність у тексті.
Змістовий модуль 2. ПРИНЦИПИ І ПРИЙОМИ ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ. МЕТОДИКА І ТЕХНІКА ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ
Характер відбору і організації мовних засобів у тексті. Об’єктивні фактори відбору і організації мовних засобів у тексті: епоха, період, час створення тексту; мовна норма; суб’єктивні фактори: належність тексту до певного стилю, жанру; ситуація (фрагмент дійсності, який відображений у тексті); тип викладу (розповідь, опис, міркування); характер персонажів; естетична та ідейна спрямованість твору. Прийоми лінгвоаналізу: візуальне й акустичне сприймання тексту; сегментування; спостереження над мовними елементами всіх рівнів; вибір і систематизація матеріалу відповідно до актуалізованих мовних засобів; лінгвістичний коментар мовних явищ відповідно до специфіки тексту; лінгвістичний експеримент як один із прийомів аналізу тексту; поняття про статистичні прийоми аналізу тексту. Особливості лінгвістичного аналізу поетичних, прозових, драматургійних текстів. Визначення жанрової належності поетичного тексту (поема, балада, поезія, сонет, байка тощо). Тематично-ідейний зміст та образна система твору. Озвучення тексту або уривка (читання вголос, прослуховування запису на платівці, магнітофонній стрічці). Мовні засоби, якими досягається ритм, рима, евфонія поетичного тексту. Співвіднесеність мовних засобів і розміру віршованого тексту. Особливості мовного вираження поетичної образності (на мовному матеріалі всіх рівнів). Функції алітерації, ономатопоетичної лексики тощо. Виявлення ї характеристика емоційно забарвлених мовних елементів. Естетична функція поетичного слова. Виділення структурних компонентів тексту: діалоги, монологи, ремарки. Опис і характеристика: мовних прийомів побудови діалогу (комунікативна спрямованість, співвіднесеність лексичних одиниць, особливості синтаксичної структури реплік, їх інтонаційний малюнок); змістових і мовно-виражальних особливостей побудови монологу; мовних особливостей, ремарок та специфіки ремарок у драматургійних текстах різних авторів; мовних засобів підтексту (якщо він є). Визначення особливостей передачі сюжету, змісту та ідейного задуму у творах драматичного жанру. Створення образності засобами драматургійного тексту. Розміщення образотворчих мовних засобів у тексті драми. Загальна схема лінгвістичного аналізу тексту. Лінгвоаналіз крізь призму контрактивної лінгвістики. Спостереження над уривками українських художніх творів та їх перекладів. Визначення в наведених сегментах паралельних відповідників: фонетичної системи, лексичного складу, граматичної будови двох мов тощо. Спільне у використанні мовних елементів як засобів створення художньої образності та естетичності. Особливості мовної організації текстів оригіналу і перекладу. Вказати на специфічні національні риси, виявлені в аналізованому тексті: лексеми, фразеологізми, словосполучення, символічна система, етнолінгвістичні ознаки та ін. Мовні особливості формування й перекладу образів. Зіставний лінгвістичний аналіз текстів, схожих за змістом, але належних до різних функціональних стилів сучасної української літературної мови. Лінгвістичний аналіз тексту крізь призму різних ідіостилів. Визначення основної теми мікротем уривків. Спостереження над мовними елементами усіх рівнів у зіставлюваних текстах. Виявлення в аналізованих текстах специфіки відбору мовних засобів та особливостей, їх організації для створення відповідних образів. Система мікрообразів кожного мікротексту. Визначення особливостей мовної тканини тексту, що залежить від ідейно-літературного спрямування автора та його індивідуальної творчої манери. Творче застосування загальної схеми лінгвістичного аналізу з метою окреслення індивідуально-авторського стилю письменника.
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Викладацький склад: доц. Ґрещук В.В.
Метою курсу є підготовка магістрів до виконання обов’язків викладача мовознавчих дисциплін вищого навчального закладу, проведення науково-пошукової роботи, керівництва дослідницькою роботою студентів; організації навчально-виховного процесу найефективнішими формами, найдоцільнішими методами та прийомами навчання на сучасному етапі розвитку вищої школи.
Завдання: підготувати майбутніх викладачів мовознавчих дисциплін до педагогічної діяльності в умовах адаптації вищої освіти в Україні до Європейської системи ЕСТS; ознайомити з особливостями роботи викладача-філолога у школах нового типу та вищих навчальних закладах; подати стислий історичний екскурс з розділу методика, а також окреслити сучасні проблеми, що є предметом дискусій, досліджень; формувати творчі та дослідницькі уміння і навички (діагностичні, прогностичні, організаційні, комунікативні), мовленнєву компетентність; забезпечити самостійну розробку магістерського змісту занять різних типів і форм (лекції, заліки, іспити, конференції, консультації); виховувати постійну потребу працювати з психолого-педагогічною, методичною літературою; розвивати вміння анотувати монографічні праці, присвячені актуальним проблемам методики; розвивати вміння у майбутніх викладачів раціонально та науково обґрунтовано організовувати самостійну роботу студентів; розвивати навички своєчасного й умілого використання технічних засобів навчання і засобів мультимедіа для проведення занять з мовознавчих і лінгводидактичних дисциплін.
Зміст дисципліни:
ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ
Організація навчального процесу в системі лінгводидактичної підготовки спеціалістів-філологів.
Методика української мови у вищій школі як наука і навчальна дисципліна.
Кредитно-модульна технологія викладання української мови у вищій школі.
Педагогічна практика – перший етап на шляху до самостійної, творчої діяльності майбутніх спеціалістів.
Дидактичні засади викладання циклу дисциплін української мови.
Методи і прийоми вивчення української мови та контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів у вищій школі.
МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Викладацький склад: проф. Голянич М.І.
Мета: підготувати студентів до виконання навчальної програми з дослідницької роботи, зокрема написання й захисту магістерської роботи.
Завдання: систематизувати й узагальнити знання з науково-дослідної роботи студентів-філологів; розширити уявлення про українську наукову мову, мовні засоби оформлення інформації в науковому тексті; виробити навички композиційно-логічної побудови прилюдного наукового виступу, обговорення лінгвістичних проблем.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА ЯК КВАЛІФІКАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Вступ. Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження. Предмет, мета, завдання курсу “Методологія та організація наукових досліджень”. Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження. Вимоги до змісту і структури магістерської роботи. Науково-дослідна робота з мовознавства. Предмет, місце і роль лінгвістики в системі наукових знань, її зв’язок з іншими науковими дисциплінами. Історія становлення українського мовознавства. Мовознавча діяльність в Україні. Проблематика сучасних наукових досліджень в українській лінгвістиці. Об’єкт, предмет дослідження у лінгвістиці. Методи дослідження мови. Українська наукова мова. Характеристика наукового стилю: дефініція, мета, функції, релевантні ознаки, сфера використання. Мовні засоби наукового стилю. Науковий текст як результат наукового дослідження. Метамова та стиль викладу наукового тексту.
Змістовий модуль 2. ВИКОНАННЯ Й ЗАХИСТ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ З ЛІНГВІСТИКИ
Психологія і технологія наукової творчості. Особливості розумової праці та основні психологічні риси діяльності вчених. Раціональний трудовий режим дослідника та організація робочого місця. Технічні засоби наукової діяльності. Оформлення магістерської роботи. Правила технічного оформлення роботи: загальні вимоги, нумерація, ілюстрації, таблиці. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Особливості бібліографічного опису джерел. ДСТУ ГОСТ 7.1.2006. Бібліографічні області та бібліографічні елементи. Приклади оформлення бібліографічного опису: монографії, підручники, посібники, довідкові видання, збірники наукових праць, матеріали конференцій, дисертації, автореферати дисертацій тощо. Культура усної наукової комунікації. Композиційно-логічна побудова усного наукового виступу. Прилюдний виступ. Функції, мова та поведінка оратора. Аналіз змісту й композиції наукового виступу крізь призму спілкування з аудиторією, її сприйняття адресатом. Захист магістерської роботи. Допуск до захисту. Процедура прилюдного захисту магістерської роботи. Наукова дискусія. Правила коректного ведення дискусій. Науковий відгук і наукова рецензія.
СЛОВОТВІР І ТЕКСТ
Викладацький склад: проф. Ґрещук В.В.
Мета: з’ясувати можливості та значення словотвірних засобів у конструюванні й сприйманні тексту і його одиниць-висловлювань. Поглибити знання магістрантів у ділянці текстоорієнтованих потенцій словотвірних одиниць і категорій.
Завдання: встановити основні категорії тексту та засоби їх реалізації; окреслити текстоорієнтовані функції елементарних словотвірних одиниць; визначити потенції похідного слова в процесах породження тексту; охарактеризувати текстотворчі функції комплексних одиниць словотвору; з’ясувати особливості творення конотативного компонента семантики тексту.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. ЕЛЕМЕНТАРНІ СЛОВОТВІРНІ ОДИНИЦІ У СТРУКТУРУВАННІ ТЕКСТУ
Категорії тексту з погляду їх реалізації словотвірними засобами.
Елементарні словотвірні одиниці у структуруванні тексту.
Похідні слова в текстотворенні.
Змістовий модуль 2. ТЕКСТОТВОРЧІ ПОТЕНЦІЇ КОМПЛЕКСНИХ СЛОВОТВІРНИХ ОДИНИЦЬ
Текстотвірні функції словотворчої пари “твірне – похідне”.
Текстотворчі потенції системоутворювальних комплексних одиниць словотвору.
Змістовий модуль 3. СЛОВОТВІР І ПРАГМАТИКА ТЕКСТУ
Системний спосіб творення конотативного компонента семантики тексту.
Оказіональний словотвір в експресивізації тексту.
Функціонування словотвірних одиниць і суб’єктивна модальність.
ЛІТЕРАТУРНА МОВА ГАЛИЧИНИ КІН. ХVІІІ – ХІХ СТ.
Викладацький склад: проф. Ґрещук В.В.
Мета. Питання становлення і розвитку нової української літературної мови в Галичині, проблеми її нормалізації до недавнього часу належали, сказати б, до непопулярних. Науково-педагогічна інтерпретація зазначених питань відзначалась суб’єктивізмом і не виходила за межі офіційних лінгвоідеологем про шляхи розвитку і нормалізації української літературної мови. Чимало тем та особистостей, причетних до проблем нормалізації української літературної мови в Галичині, взагалі були під забороною, а з відповідною літературою можна було ознайомитися лише у спецфондах. Пропонований курс покликаний якоюсь мірою заповнити цю прогалину в українському мовознавстві, поглибити підготовку магістрів з проблем розвитку й нормалізації української літературної мови. Мета курсу – вивчити закономірності становлення і розвитку української літературної мови в Галичині кін. ХVІІІ – ХІХ ст.
Завдання: простежити становлення й еволюцію української літературної мови в Галичині кін. ХVІІІ – ХІХ ст.; вивчити тексти, які засвідчують формування і розвиток української літературної мови в Галичині зазначеного періоду; з’ясувати еволюцію граматичної думки на західній Україні окресленого періоду; ознайомити магістрів із укладанням словників в Галичині впродовж ХІХ ст.; відслідкувати галицькі впливи на розвиток української літературної мови в ХІХ ст.; виявити закономірності нормалізації української літературної мови в Галичині в ХІХ ст.
Зміст дисципліни:
Змістовий модуль 1. ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ В ГАЛИЧИНІ КІН. ХVІІІ – І ПОЛ. ХІХ СТ.
Українська мова в Галичині кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст.
“Руська трійця” і розвиток української літературної мови в Галичині.
Іван Могильницький в обороні прав і розбудові української літературної мови.
Становлення граматичної думки в Галичині в першій пол. ХІХ ст.
Розвиток української літературної мови в Галичині середини ХІХ ст.
Змістовий модуль 2. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ І НОРМАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ В ГАЛИЧИНІ ІІ ПОЛ. ХІХ СТ.
Нормалізація української літературної мови в Галичині другої пол. ХІХ ст.
Розвиток словникарства в Галичині другої пол. ХІХ ст.
Мова творів галицьких письменників і розвиток української літературної мови.
Мовні диспути в Галичині про шляхи розвитку літературної мови.
Галичина у формуванні нової української літературної мови.