У своїй книзі «Українська мова у 2222 році. Вступ до лінгвофутурології» Пилип Селігей пише: «Найліпший спосіб завбачити майбутнє мови – це створити його. Нема сенсу сидіти, склавши руки, пасивно дожидаючи, що скаже нам день грядущий. Чи не краще, мобілізувавши творчу енергію, гуртуватися до праці на спільній мовній ниві? …ми точно не помилимося, якщо будемо щодня по-синівськи плекати й боронити нашу мову… Будьмо не свідками, будьмо учасниками. Не глядачами, а діячами. Не ледарями, а трударями».
Чому я розмовляю українською? Що для мене означає любити рідну мову? Над цими питаннями розмірковують першокурсники факультету філології (група УМЛсо-12).
