На Факультеті філології 18 лютого 2025 року завідувачка кафедри української мови Брус Марія Петрівна провела відкриту лекцію на тему «Спільнослов’янська фонетична система в історії давньоукраїнської мови» для здобувачів вищої освіти рівня бакалавра зі спеціальності 014 Середня освіта та спеціалізації 014.01 Українська мова та література. Це заняття входить до тематики лекційного курсу обов’язкової навчальної дисципліни «Лінгводидактичні засади вивчення елементів історичної граматики в середній школі», яку студенти вивчають у закладі вищої освіти на другому курсі в другому семестрі. Викладачка підготувала і провела його напередодні відзначення Дня рідної мови з метою відродження власної лінгвальної спадщини й актуалізації питань із історії української мови, а також започатковуючи вивчення вказаної дисципліни і зокрема її першого розділу «Фонетика й фонологія».
Метою лекції було вивчення спільнослов’янської (праслов’янської) фонетичної системи, яка лягла в основу формування давньоукраїнської фонетичної системи, аналізування ранньоспільнослов’янського періоду (пом’якшення задньоязикових звуків, зміни приголосних під впливом звука й, початок дії праслов’янських фонетичних законів), середньоспільнослов’янського періоду (зміни з системі голосних унаслідок зникнення довгих і коротких та появи голосних нормальної довготи, дія закону відкритого складу і закону складового сингармонізму) і пізньоспільнослов’янського періоду (наслідки дії праслов’янських фонетичних законів, перебудова складів, сформування система голосних і приголосних праслов’янської мови).
У вступі лекторка зауважила, що фонетична система давньоукраїнської успадкувала фонетику праслов’янської мови, яка склалася на базі індоєвропейської, тому індоєвропейську фонетичну структуру можна вважати підґрунтям для формування слов’янської звукової системи. Уже на спільнослов’янському ґрунті простежувалося укріплення зв’язків між фонетичними елементами складу, автономності складів у словах й увиразнення поділу складів. Такі процеси започаткували й розвинули тенденцію до висхідної звучності складів, що вилилася в загальний фонетичний закон праслов’янського періоду. Після розпаду праслов’янської єдності слов’янські мови ще в дописемний період на базі спільнослов’янської почали розвивати власну фонетичну систему. І приблизно з VI – VII ст. можна вести історію формування української мови та її фонетичної і фонологічної системи.
- На лекції було проаналізовано шість питань: 1. Становлення праслов’янської звукової системи. 2. Палаталізація приголосних звуків [g], [k], [x]. 3. Сполучення приголосних зі звуком [j]. 4. Зміни в системі слов’янського вокалізму. 5. Наслідки дії фонетичних законів. 6. Східнослов’янські звукові зміни. Усі питання розглянуто з діахронного і синхронного підходів, зокрема від існування спільноіндоєвропейських фонетичних ознак, упродовж усього праслов’янського періоду, аж до відображення їх у писемній давньоукраїнській мові. Теоретичний матеріал поєднано з практичною частиною щодо кожного питання та продемонстровано в презентаціях. Усі фонетичні явища і зміни докладно схарактеризовано з поясненням на конкретних прикладах, які були відтворені давніми формами (індоєвропейською (іє.), праслов’янською (псл.), давньоукраїнською (д.укр.) та сучасною українською мовою (укр.)). Крім того, звернуто увагу на давню графіку і вимову спільнослов’янських і давньоукраїнських форм слів, відмінну від орфоепії та орфографії інших слов’янських мов.
На лекції були присутні науково-педагогічні працівники кафедри української мови Любов Пена, Ірина Джочка, лаборантка кафедри Оксана Бойчук і бакалаври другого курсу спеціалізації 014.01 Українська мова та література.
