Софія Сіренко – ще одна наша випускниця, яка реалізує себе в журналістиці, у науці і в художній творчості, – ділиться зі вступниками власним досвідом та роздумами про текст, життя і філологію.
Привіт, я Софія Сіренко, журналістка. У 2009 році я вирішила вступити на українську філологію до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і навчитися писати тексти.
Текст – то поняття всеохопне. Ми щодня продукуємо і сприймаємо тексти. Наше життя – це суцільний текст. Від того, як ми його сприймаємо, залежить усе.
Ні, я не хотіла стати вчителькою. У цьому питанні я навіть була категоричною. Моя душа хотіла науки і тексту. Була впевнена, що мені в житті допоможе саме філологія.
Так і сталося. Але не зовсім. На філологічному мене навчили читати, бачити і помічати. І це те, на що я можу спиратися.
Опісля навчання я вступила в аспірантуру і готую дисертацію про текст і творчість письменниці Галини Пагутяк (якщо коротко). У цей період я працювала в Малій академії наук і допомагала дітям у написанні перших наукових робіт. Після аспірантури вийшла друком збірка короткої прози «Інтонації». Окрім мене, там ще дві авторки.
Зараз я журналістка у місцевому виданні «Місто», вивчаю нові сфери текстуальної діяльності і вчуся писати історії про бренди.
У цьому – написанні книги, дисертації, журналістиці – мені допомогла та підготовка, яку я отримала, навчаючись на українській філології в Прикарпатському університеті.
Саме від нас залежить те, що ми візьмемо від навчання. Тож, якщо ви хочете навчитися фундаменту людських взаємин – тексту, приходьте сюди, на філологічний. Тут у вас точно буде така можливість.
