Для розкриття й обґрунтування історичної основи сучасних процесів творення та вживання іменників жіночого роду, співвідносних із іменниками чоловічого роду, завідувачка кафедри української мови Брус Марія Петрівна провела 19 березня 2024 року відкриту онлайн-лекцію «Діахронія та синхронія фемінітивів української мови: зародження та становлення категорії фемінітивності» для викладачів і здобувачів освіти Факультету філології Запорізького національного університету – на запрошення науково-педагогічних працівників кафедри української мови цього закладу вищої освіти.
Ініціаторкою та модераторкою зустрічі була Меркулова Оксана Володимирівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Факультету філології Запорізького національного університету. Тематика лекції привернула увагу багатьох українських мовознавців, небайдужих до сучасної фемінітивної проблематики та охочих обговорити найважливіші питання творення і вживання фемінітивів на сучасному етапі. У зв’язку з цим активними учасниками її стали науково-педагогічні працівники з різних закладів вищої освіти України: Запоріжжя, Києва, Львова, Дрогобича, Дніпра, Харкова, Івано-Франківська та ін. Під час обговорення виступили мовознавці Анатолій Нелюба, Раїса Христіанінова, Роман Міняйло та ін.
У вступній частині зазначено, що «категорія фемінітивів являє собою давню питому лексико-семантичну групу слів у системі української мови, початками якої стали спільнослов’янські назви жінок, а діахронними процесами на власному ґрунті – етапи поступового творення і збереження їх від попереднього до наступного періоду. Усвідомлення теперішніх активних змін у фемінітивній підсистемі української мови можливе шляхом пізнання усієї історії становлення і вживання загальних назв жінок, йдучи від первинного вигляду до нинішнього вияву. Розкриття генези фемінітивів сприяє пізнанню найдавніших дописемних явищ і проливає світло на всі екстенсифікаційні та інтенсифікаційні процеси їхнього формування і функціонування в писемний період».
Під час лекції розкрито питання, пов’язані з найдавнішими процесами формування та функціонування найменувань осіб жіночого роду – індоєвропейськими та спільнослов’янськими: 1. Поняття про фемінітиви й категорію фемінітивності. 2. Діахронний та синхронний аналіз іменників жіночого роду. 3. Процеси інтенсифікації й екстенсифікації у фемінітивній підсистемі. 4. Спільноіндоєвропейська база формування назв жінок. 5. Праслов’янська основа розвитку категорії фемінітивів. У підсумку узагальнено, що фемінізація української мови є питомим лінгвальним явищем, суть якого може бути з’ясована лише внаслідок вивчення його в ретроспекції та проспекції; визначення історичних змін у фемінітивній підсистемі та дослідження її стану на різних синхронних зрізах можливі шляхом поєднання діахронного і синхронного підходів; завдання діахронного і синхронного аналізу – це виявлення статики й динаміки мовних явищ, інтенсивних та екстенсивних ресурсів; показником динамічних і статичних змін є загальна стабільність підсистеми та змінність окремих її елементів або частин; а процеси інтенсифікації та екстенсифікації – це відображення взаємодії старих і нових елементів у ній на всіх історичних етапах.
За успішне проведення лекції, активне обговорення її безмежна вдячність організаторці Оксані Меркуловій, усім учасникам заходу та відданим захисникам української держави.
Лекцію можна переглянути на сторінці Запорізького національного університету в Ютубі за покликанням:
